Долинським районним судом Івано-Франківської області ухвалено вирок, яким тридцятирічного долинянина визнано винним у вчиненні домашнього насильства та призначено покарання у вигляді арешту на строк 5 місяців.
Як встановив суд, обвинувачений проживав спільно із своєю матір’ю в квартирі, де вели спільне господарство та пов’язані спільним побутом, мали взаємні права і обов’язки як члени однієї сім’ї. Попри це обвинувачений систематично з 19.10.2021 по 10.08.2022 вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї матері, яке виражалося у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, що погіршило якість її життя, із супроводженням відчуття глибокого душевного страждання та спричиненню тілесних ушкоджень. За такі дій обвинувачений протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім'ї, обвинувачений правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою умисну протиправну поведінку, знову, 10.08.2022 близько 21 години за місцем спільного проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи, при цьому штовхав та наносив удари руками по тулубу, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця на внутрішній поверхні лівого плеча по нижній третині. Наведені систематичні умисні протиправні дії, призвели до психологічних страждань потерпілої.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.