Народився військовий 24 лютого 1976 року в селі Кривня. Закінчив Липівську школу, відтак здобув фахову освіту у Перемишлянському професійно-технічному училищі. Після служби в армії працював у кількох підприємствах. Був прекрасним майстром з ремонтних робіт.
З дружиною Галиною створили міцну сім’ю, яка усі ці роки проживала в с. Кліщівна. Разом піклувалися про доньку Ірину, раділи її успіхам, мріяли повести під вінець, дочекатися онуків.
Свої корективи у мирні мрії Захисника внесла війна. 11 березня 2022 року головного сержанта Андрія Відоцького призвали на військову службу, де виконував обов’язки стрільця-санітара гірсько-штурмової роти.
Вірний присязі, головний сержант Андрій Відоцький з честю і до останнього подиху виконував військовий обов’язок. Його життя трагічно обірвалося під час танкового обстрілу поблизу населеного пункту Яковлівка Донецької області 29 жовтня 2022 року.
Без найріднішої людини залишились старенька мати, дружина, дочка Ірина, два брати.
“Родичі, друзі та односельчани запам’ятають Захисника як світлу, життєрадісну, добру людину, відмінного спеціаліста.
У скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблого. Висловлюємо співчуття рідним та близьким Захисника України”, – пишуть у дописі.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи