Здоров’я можна відновити мінералами. Захоплення картинами Далі сигналізує про недуги, а твори Достоєвського у великих дозах небезпечні для самопочуття. Нічого дивного – це лише методи енергетичної медицини.

 

Хвороба як удосконалення

Кажуть, у здоровому тілі – здоровий дух. Але насправді все якраз навпаки. Саме психічна рівновага є запорукою фізичної гармонії. І методи енергетичної медицини, які існували з давніх-давен, здатні допомогти злагодити всі душевні процеси.

Невролог, енерготерапевт, ароматерапевт Віталій Прокопів запевняє, що людина є енергоінформаційною системою. Тому здоров’я залежить від енергетичних центрів, з яких складається кожна особистість.

На стан цих енергетичних центрів впливає внутрішня програма людини – її думки, емоції, переконання. Глибока образа, ненависть чи будь-який інший негатив, який особа так і не змогла «відпустити», неодмінно призведе до закриття того чи іншого центру. А це, в свою чергу, – до хвороби.

Розумні мінерали

Один із методів енергетичної медицини – мінералотерапія: коли камінь може забирати на себе частину енергетичних блоків.

Знайти «свій» мінерал досить легко – варто лише вибрати той, що наразі найдужче подобається. І в жодному разі не зважати на модні віяння чи забобони.

Віталій Прокопів пригадує випадок, коли одна жінка, почувши, що бурштин лікує щитовидну залозу, постійно носила намисто з цього каменю. Хоч ця прикраса викликала в неї сильну антипатію. І не даремно. Як виявилося, це намисто раніше належало людині, що померла від раку щитовидної залози.

Як тільки прикраса із потрібним каменем виконає свою «роботу» і нормалізує відповідний енергетичний центр, симпатія до цього мінералу відразу зменшиться. Курс пройдено. Якщо ж камінь тріснув чи загубився, треба лише радіти. Отже, цьому мінералу вдалося допомогти людині позбутися певної внутрішньої проблеми.

Також із часом камені набирають енергії власника, тому періодично їх треба очищати, наприклад, під проточною водою.

 

Мистецтво лікує

Твори мистецтва – теж метод енергетичної медицини. Кожна картина, фотографія, вірш тощо несе свій енергетичний заряд, адже автор через творіння підсвідомо передає те, що в нього на душі. І біоенерготерапевти можуть з’ясувати не тільки, чим хворів на той час митець, а й те, яку енергію він вклав у свою роботу.

«Чимало відомих художників писали важкими енергіями, – каже Віталій Прокопів. – Наприклад, Сальвадор Далі, Боріс Валеджо (Вальєхо). Я б не радив вивішувати їхні картини чи репродукції вдома. А ось є твори, які, незважаючи на трагічний зміст, випромінюють позитивну енергію – саме через високі вібрації автора. Наприклад, «Дев’ятий вал» І.Айвазовського. Не завжди зображення релігійного характеру несуть благодать. Щоб намалювати чи вишити ікону, людина має братися до роботи лише з позитивними думками».

До речі, енерготерапевт запевняє, що кожен здатний сам визначити якість енергії того чи іншого твору мистецтва. Найперше треба зняти хаос думок, помолитися, попросити у Всевишнього ясності розуму і тоді вже психологічно налаштуватися на твір.

Якщо він викликає відчуття легкості, це енергетика високого плану.

Йдеться саме про відчуття легкості, а не симпатії. Людина притягує те, що сама випромінює. Якщо особа перебуває у стані образ, ненависті чи гніву, то її приваблюватимуть відповідні картини, хоча легкості вона все одно не відчуватиме.

«Знайомий колекціонер живопису якось придбав картину із зображенням розбитої хати, – розповідає Віталій Прокопів. – Цей твір мав важку енергію, бо художник під час роботи помирав від раку легень. А покупцю якраз у цей час було дуже важко на душі, тож їхні енергії збіглися. Проте минув час, у колекціонера життя налагодилося, і ця картина почала його настільки дратувати, що він мусив її продати. А чому? Бо в колекціонера змінився стан душі, розблокувався відповідний енергетичний центр».

Михайло Винник, завідувач кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ІФНМУ, погоджується, що людина завжди передає свою енергетику, а особливо в творчості.

«Зрозуміло, що при психічних розладах це буде важка енергетика, – продовжує лікар. – Наприклад, усім відомо, що Ф.Достоєвський хворів епілепсією. А люди з цією недугою перебувають у стані дисфорії – постійна незадоволеність життям. Тому психіатри не рекомендують читати твори Достоєвського «на одному диханні». Я б також не радив захоплюватися картинами психічнохворих, незважаючи на те, що чимало таких робіт є талановитими. Важку енергетику психіатричної лікарні «відчули» навіть вазони у моєму кабінеті – всі зів’янули, а вдома відразу ожили».

Як бачимо, наш мозок – ткацький інструмент вищого розряду, але питання в тому, які нитки і візерунок закладе людина.

 

Наталя МОСТОВА