За майже 30 років роботи акушерка Світлана Вінтонюк прийняла сотні пологів. Але війна, каже, кардинально змінила її роботу.

Доводилося працювати в укриттях, реагувати на повітряні тривоги. А головне – заспокоювати породіль, які хвилюються не лише за життя, а й безпеку своїх крихіток, йдеться у репортажі “Вежі”. 

Нині, каже Світлана, внутрішньо переміщених жінок у міському перинатальному центрі поменшало. Щоправда, є чимало матусь, які дарують нове життя поки їхні чоловіки захищають Україну. 

“Коли тато в зоні бойових дій і не виходить на зв’язок, ми мусимо жінці його заміняти у той момент, бути підтримкою, тому що дитина має народжуватися в добрі”, – каже лікарка. 

Аби якомога більше фронтовиків вернулися додому, Світлана вже понад рік допомагає бійцям на передовій. Волонтерить з першого дня великої війни, коли відвозила молодшу донечку до Польщі. 

“Коли я через тиждень верталася в Україну, моя машина вже була забита оптикою, термобілизною, медикаментами. Я бачила, як у Познані культурна організація, яка підтримувала спадок України, буквально за кілька годин переформатувала свою роботу для підтримки наших військових”, – розповідає жінка.

Відтоді Світлана Вінтонюк працює без спочинку: збирає пожертви, моніторить ціни, замовляє, забирає, пакує і відправляє бійцям на передову усе, ще може не лише врятувати їхні життя, але й знищити ворога.

“Є чотири закуплені автомобілі, 39 дронів, сонячні панелі, генератори. До мене підходили наші працівники і просто казали: “На ЗСУ”. Хтось дві тисячі, хтось – сто доларів”, – продовжує лікарка. 

Зупинятися, переставати донатити і допомагати тим, кому на передовій потрібна підтримка з тилу, не можна, переконана лікарка. 

Читайте також: Як у фільмах про армагеддон: франківський хірург біля фронту рятує вояків від ампутацій