На початку серпня він виїхав у зону АТО, а через десять днів хлопчини не стало. Не встиг побачити ні війни, ні життя. Минуло шість років, а батьки лиш недавно навчилися жити без сина. На просторому подвір’ї Карабіновичів дуже гарно і затишно. Поміж дерев – крихітний будиночок на вуликах, всередині хатинки є спеціально облаштовані лежаки – Докладніше >>
Наприкінці ХІХ століття на тодішній околиці міста в межиріччі Бистриць з’явився комплекс споруд, в яких розмістився 33-й полк польових гармат цісарсько-королівської армії Австро-Угорщини. Про присутність у місті артилеристів часом нагадували відлуння стрільб, які відбувалися за Дубровою (тепер територія міського парку імені Шевченка, – авт.) в напрямку села Радча. Гуркіт гармат лякав мешканців Станиславова (тепер – Докладніше >>
Дитина з далекого надвірнянського села має одну з найважчих форм ДЦП. Батьки кілька разів на рік везуть хлопчика на реабілітацію – і це рятує. За тиждень Василько знову повинен бути у Києві на лікуванні, але спочатку треба оплатити рахунок. Інакше дитина залишиться вдома, а для Василька це крах – він терпітиме сильні муки. Їхня хата Докладніше >>
На початку ХХ століття у місті Станиславові (тепер Івано-Франківськ) з’явився розкішний за тогочасними мірками торгово-розважальний центр, який у вигляді популярного тоді пасажу (критого проходу між будинками) спорудили брати Ігнацій та Давид Гартенберги, нафтові магнати з Дрогобича. У кам’яницях, які були навколо пасажу, розмістилися десятки орендаторів, які займалися торгівлею, тримали кав’ярні та, як свідчать оголошення у Докладніше >>
Він вражав мешканців міста неймовірною колекцією артефактів часів визвольних змагань, був активним учасником патріотичних заходів, мав державну роботу, але несподівано його було звинувачено у шпигунстві на користь Росії. Теперішніх мешканців Івано-Франківська, які пам’ятають початок війни на Донбасі та одного місцевого діяча і псевдопатріота, який називав російську агресію “громадянською війною”, такий поворот у біографії громадського активіста Докладніше >>
Ця жінка з дитинства звикла до біди, лиш іноді замислюється, чому така нещаслива. На її плечах син-підліток з аномалією мозку, трохи молодша донька, яка живе на пігулках, і ще маленький синочок. Сім’я мешкає в квартирі з родичами, і життя там нестерпне: їм постійно вказують на двері, а свою кімнату доводиться замикати на ключ. Забула, як Докладніше >>
Хоча 110 років тому в місті Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) ще нічого не чули про коронавірус, і навіть іспанський грип тоді ще не тривожив мешканців, але відвідувачів ресторанів, кав’ярень і цукерень уже заманювали не тільки вишуканими стравами та марципанами, але й, насамперед, добре вентильованим приміщенням, в якому можна було зручно розміститися та не задихатися від Докладніше >>
Побратими пророкували цьому юнаку блискавичне майбутнє бойового командира. Але боєць Іван Іванків з Богородчанщини встиг стати лише командиром танка. Хлопець відсвяткував своє 20-ліття і через два місяці загинув. Рідні і волонтери досі не вірять в офіційну причину його смерті. На надмогильному пам’ятнику фото дуже юного хлопчини, зовсім дитяче обличчя. «Тут йому 16 років, це фото Докладніше >>
В Олександра Поступаленка з Болехова вже сорок днів тремтять руки – від горя. Померла молода дружина. В сім’ї лишилося троє дітей: Настя – лежача, Іллюша лиш трохи повзає і взагалі не говорить, тільки Оля – здорова дитина, тепер стала головною татовою помічницею. Недавно навіть навчилася яєчню смажити і варити каву для татка, аби він не Докладніше >>
110 років тому у місті Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) відкрилася аптека «Під ангелом», в якій продавали дешеву копію швейцарського сиропу «Сіролін» – популярних та ефективних ліків від кашлю. Відкриття нової аптеки на початку жовтня 1910 року для тогочасного міста було визначною подією: закладів, у яких можна було придбати ліки, в старому Станиславові не було так Докладніше >>
Будь-який діагноз може стати комерційним у руках неграмотного лікаря або зацікавленого заробити на пацієнтові. Про це на своєму сайті, відеоканалі і на сторінці в Instagram постійно розповідає Олена Березовська – відома акушерка-гінекологиня родом із Франківщини, яка вже багато років працює в Канаді, авторка багатьох книг для майбутніх мам, керівниця Міжнародної академії здорового життя. Буде наказ Докладніше >>
Простий чолов’яга з Рогатинщини планував просто доставляти все необхідне на фронт, а потрапив з автоматом у саму вирву війни. Свої пів століття святкував під вибухи, і одного дня серце більше не мало куди вмістити ту війну – збільшилося аж на всю грудну клітку. Він багато разів телефонував додому просто з поля бою – прощався: «Не Докладніше >>
10 жовтня в Україні відзначають Всесвітній день психічного здоров’я Цьогоріч українці як ніколи часто переживали стресові ситуації, адже неочікувано світ сколихнула пандемія COVID-19. Негативні новини, вимушене перебування вдома та страх за здоров’я і життя своє і рідних викликали у людей надмірну тривогу. Багато хто залишився без роботи, а відповідно, без грошей. Ситуація була напруженою, агресія Докладніше >>
Ці люди за своє довге життя були свідками багатьох суспільних катаклізмів, на їхній вік припала Друга світова війна, становлення і розвал комуністичного режиму в СРСР, здобуття Україною незалежності та знову війна, пандемія. Вони пам’ятають багато, а про дещо воліють досі мовчати. Хто вони – люди, яким зараз за 100 років? Досі душа компанії Нещодавно, 17 Докладніше >>
Багато хто з франківців пригадує, що мером Івано-Франківська не завжди був нинішній міський голова Руслан Марцінків. Ще десять років тому, коли в місті головував Віктор Анушкевичус, на вулиці Грюнвальдській, чомусь біля пам’ятника діячам ЗУНР, відбулися святкування з приводу 600-річчя перемоги в однойменній з вулицею Грюнвальдській битві, в якій у 1410 році польсько-литовсько-руські війська розбили Тевтонський Докладніше >>
1 липня 1941 року давнє та мультикультурне містечко Кути на Прикарпатті було окуповане румунськими та угорськими військами. На тутешніх євреїв одразу була накладена контрибуція, їх використовували для примусової праці. Згодом сюди депортували групу євреїв із Закарпаття. У вересні місто перейшло під управління німецької адміністрації. Євреїв обмежили у свободі пересування і змусили носити розпізнавальний знак – Докладніше >>
Сім’я з Городенківщини лише кілька років тому взнала, що таке біда. Спершу дідусь захворів на рак, потім у батька здало серце, далі мама зламала хребет, та ще й у маленького сина знайшли вузлик у щитовидній залозі. Хлопчику постійно потрібні обстеження, а всі заощадження вже давно закінчилися. Злидні довели до того, що тато з кардіостимулятором у Докладніше >>
У прикарпатських містах батьки школярів виходили на мітинги, вимагаючи від влади дозволити їхнім дітям відвідувати школи і садки та забезпечити повноцінне навчання. Більшість дорослих критикує навчання онлайн, особливо батьки «першачків», яким так і не довелося цього року відчути усю радість першого в житті шкільного дзвоника. Як відбуватиметься навчання у прикарпатських школах, чи готові до нього Докладніше >>
Її знали як Ельжбету Ганус – вона ж пані докторова Хідвегі, пані Єлезік, графиня Корнелія Свейніч та ще декілька вигаданих прізвищ. Іванофранківці, які живуть у місті хоча б десять останніх років, мали б пам’ятати історію петрилівського самозванця – 53-річного чолов’яги з наддністрянського села на Тлумаччині, який видавав себе за радника або заступника глави Адміністрації президента Докладніше >>
Коли тіло коломийського бійця Олександра Мельника клали у землю, його маленький синочок Ян думав, що то похорон якогось чужого дядька. Через три дні малому таки розповіли: тато мусив піти на небо, щоб допомагати Богові боротися зі злом. Хлопчина ще довго не міг зрозуміти, чому на тому небі немає телефону, аби він міг бодай ще раз Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи