За останніх два тижні на Івано-Франківщині зафіксували кілька випадків появи ведмедів біля людських господарств. Троє клишоногих у різних районах Прикарпаття загризли чотирьох свиней, одну корову та знищили 14 бджолиних вуликів. Спонукає їх до цього, скоріше за все, звичайний голод.

Ведмеді в Івано-Франківській ОТГ

З 19 по 24 травня на Прикарпатті зареєстрували три випадки «зустрічі» людей та ведмедів. Мова йде про лісові масиви Коломийського, Косівського та Тисменицького (!) районів, біля яких розташовані обійстя з домашніми тваринами.

Як повідомили в Івано-Франківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, одного ведмедя зафіксували у Печеніжинському лісництві (село Молодятин Коломийського району). Ведмідь забрів на пасіку, де знищив 14 вуликів. Інший клишоногий чималої шкоди завдав приватному господарству на Косівщині (Космацьке лісництво) – хижак роздер корову.

Втім, перші два випадки сталися у горах, де ведмеді жили споконвіку, тож нічого надто дивного у таких «зустрічах» немає. А от третій випадок справді здивував людей: ведмідь напав на мисливські угіддя, розміщені в селі Узин, і вбив чотирьох свиней. Це сталося не за раз – хижак приходив щоночі і вбивав по одній свині.

Про випадок повідомив голова Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок Володимир Приймак.

«В селі Узин бурий ведмідь наніс шкоду мисливським угіддям Дністровського лісництва. Хижак за кілька днів знищив чотирьох диких свиней, яких затягував у гущавину лісу, перед тим проламавши паркан», – сказав Володимир Приймак.

Узин входить до складу Івано-Франківської територіальної громади і розташований на відстані всього 10 кілометрів від Франківська. Ведмедів тут ніколи не бачили – це не їхня територія. Максимум, кажуть місцеві, сюди іноді забрідають кабани. Тож люди бояться і не розуміють, що саме робити із твариною. Адже вбивати ведмедів заборонено, цей вид – у Червоній книзі України, залишається хіба що спіймати ведмедя і вивезти кудись до заповідника.

«Ситуація з ведмедем – без змін. Нових випадків його приходу до людей не зафіксували. Я навіть не можу вам сказати, чи ведуться його пошуки, чи ні. Мені про це ніхто не повідомляв. Щодо самого факту появи тварини тут, я взагалі не знаю, як він сюди потрапив і що він тут робить. Можливо, він прийшов із Карпат, хоча це малоймовірно, бо дуже далеко. Можливо, він втік у когось із вольєра», – зазначив Володимир Приймак.

За словами керівника мисливців Тисмениччини, ведмідь, якого зафіксували на кадрах фотопасток, виглядає старим і голодним. Тож зустрічі із ним краще уникати.

Чому клишоногі йдуть до людей

Ірина Бабій, прессекретарка Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, каже: у факті появи ведмедя в гірському селі на Косівщині чи Коломийщині нічого дивного немає. А от звідки він взявся в Узині – цього лісівники не знають, але намагаються з’ясувати. Поки ситуацію не вирішили, лісівники застерігають людей від відвідування лісових масивів, тим більше – на самоті.

«Перший варіант: цей ведмідь таки спустився з гір, перейшов через Чорний ліс і прийшов сюди. Адже у горах досі лежить сніг, маємо аномально холодну весну. Ведмеді прокинулися, вони голодні і в пошуках їжі можуть бродити дуже далеко. Втім, все це трохи сумнівно, бо Карпати справді досить далеко звідси», – пояснює Ірина Бабій.

Є у лісівників і інша версія: ведмідь міг утекти з чийогось незаконного приватного вольєра. Історії утримання клишоногих у клітках не є чимось нечуваним на Прикарпатті. Так, нещодавно із туристичного комплексу на Косівщині вилучили ведмедя Юру, який страждав від ожиріння і невдовзі помер у реабілітаційному центрі «Синевир».

Саме цим можна пояснити те, що ведмідь з Узина настільки наблизився до людей, адже ці тварини зазвичай є досить обережними, намагаються уникати людей і не контактувати із ними, а тим більше не підходити до населених пунктів, де постійно їздять автомобілі і мешкає багато людей.

«З іншого боку, науковці кажуть, що зараз ведмеді та інші хижаки перестали боятися людей, бо на них не полюють, і загрози в людині звірі вже не бачать, як це було раніше. В результаті вони просто починають приходити до нас у гості, і це проблема – хижаки йдуть до людей, на наші смітники і так далі. Наші спеціалісти кажуть, що не за горами така ситуація, як у Європі – ведмеді та вовки на смітниках поруч із людьми. Тож якщо держава вже взялася охороняти ведмедів і занесла їх у Червону  книгу, то хай вона буде готова до їх міграції, за якою слід спостерігати», – додає Ірина Бабій.

В ідеалі ведмеді повинні бути прочиповані, щоб науковці знали, куди звір йде і де зараз перебуває. Це завдання не є непосильним, адже, за приблизними підрахунками, на українській частині Карпат зараз проживає 300-500 ведмедів. Для порівняння, у сусідній Румунії ця цифра у кілька разів більша. І там, до речі, за останні роки зафіксували вже чимало випадків нападу ведмедів на людей, особливо на лижних трасах.

«Зараз перед нами стоїть завдання знайти цього ведмедя, приспати його і транспортувати кудись у природне середовище. Ми вже цим займаємось. До прикладу, звідки маємо фотографію ведмедя з Узина – його зафіксувала фотопастка, розміщена після одного з «набігів» на свиней. Їх по лісах досить багато, так ми фіксуємо звірів та їхню чисельність. Тепер підключатимемо різні служби, адже операція з вивезення ведмедя у гори – складна річ. Потрібне снодійне, потрібен транспорт, потрібно його відстежити – хтось має сидіти у кущах днями і ночами… Адже ведмідь – це здоровенна туша, кілограмів 300-400, має бути машина і бажано якийсь кран або кілька сильних людей», – пояснюють ситуацію в обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Що ж робити при зустрічі з ведмедем?

Загалом ведмеді та інші дикі звірі намагаються уникати зустрічі з людиною. Перебуваючи у місцях, де може мешкати ведмідь, варто говорити голосно, а також створювати помірний шум – співати, свистіти, плескати у долоні. Можна носити із собою свисток або дзвіночок – були випадки, коли свист рятував від ведмедя, який не любить гучних різких звуків. А ще не варто йти у ліси самому – до групи з трьох-чотирьох людей ведмідь, скоріше за все, не буде наближатися.

Також, перебуваючи у лісах, не залишайте харчі та сміття після відпочинку, щоб ведмеді не звикали до людської їжі. Адже тоді звірі у пошуках цієї легкої поживи йтимуть на її запах і наближатимуться до людей.

Якщо сталося так, що ви все ж зустрілися з ведмедем десь на лісовій стежині, – зберігайте спокій і не намагайтеся втікати. Адже ви бігаєте зі швидкістю 15-30 кілометрів на годину, це в кращому разі і точно не по лісовій місцевості. А ведмідь може розвивати швидкість до 50 км\год і тримати її досить довго. Та й по деревах клишоногі лазять значно краще за людей. Найкраще – не обертаючись спиною до тварини, неспішно відходити на безпечну відстань. Не робіть різких рухів, не відганяйте хижака камінням чи палицею і не дивіться йому прямо в очі. Реакція тварини може бути непередбачуваною.

Щоб відвернути увагу ведмедя, йому можна кинути щось зі своїх речей, наприклад, шапку чи куртку, наплічник тощо. Це може зацікавити тварину на деякий час і дозволить відійти на безпечну відстань.

«Якщо хижак кинувся у ваш бік, нападає на вас, потрібно лягти на живіт, скласти руки на шиї. Не дозволяйте, щоб ведмідь перевернув вас горілиць. Від себе додам, що у такій ситуації залишається тільки молитися», – каже Ірина Бабій.

Щодо самозахисту при зустрічі з ведмедем, цього краще уникати. Адже навіть якщо у вас є рушниця, сокира чи мисливський ніж, не факт, що вам вдасться завдати смертельної рани 400-кілограмовій тварині з доволі товстою шкірою. А поранений і розлючений ведмідь здатен убити людину одним ударом лапи.

Крім того, законодавством України такий момент чітко не врегульований. З одного боку, стаття ККУ «Жорстоке поводження із тваринами» визначає, що жорстоким поводженням із твариною вважається завдання тварині шкоди, не пов’язаної з самообороною, тобто захищати себе можна. З іншого боку – бурий ведмідь є зникаючим видом, занесеним до Червоної книги. І, згідно з законом, за вбивство ведмедя вас повинні оштрафувати на 130 тисяч гривень. Чи зробить суд виняток в разі самооборони – сказати важко, адже таких прецедентів в Україні юристи не пам’ятають. Тож у будь-якому разі краще відступити з дороги ведмедя.

Тарас ВОЛОШИН