Радіозв’язок, безпілотні системи, домедична допомога, курс лідерства, психологічна підтримка, вогнева підготовка, мінна безпека, основи виживання – все це будь-хто може вивчити і випробувати на практиці в обласному центрі підготовки громадян до національного спротиву. Тренери – фахівці з бойовим досвідом, а очолює ветеран, який став на захист країни з початку вторгнення і пройшов усі напрямки фронту, пише Галицький кореспондент. 

 Практики більше, ніж теорії

Навчання поєднує лекції і практичні заняття, зокрема і на полігоні. Практики значно більше, ніж теорії. Тут не вникають у деталі військових статутів, натомість простою мовою розтовкмачують базові знання і вміння, якими володіють військові. При цьому наголошують, що готують не військових, а радше – партизанів. 

«Ми розуміємо, що вишкіл проходять цивільні з нульовим досвідом військової служби, – говорить виконувач обов’язків керівника Центру підготовки громадян до національного спротиву, ветеран Володимир Грузін. – Наше завдання – пояснити і показати ази базової військової підготовки так, аби це було зрозуміло як підлітку, так і пенсіонеру. Після завершення курсу людина ніколи не розгубиться в критичних обставинах. Наприклад, якщо потрапить у будь-яку екстрену ситуацію чи знадобиться перша домедична допомога. І не розгубиться навіть, якщо лінія фронту стане дуже близькою чи якщо опиниться на окупованій території. Адже ніколи не знаєш куди тебе закине життя. Також ми даємо знання, які згодяться у цивільному житті, зокрема, в підприємництві чи веденні певного власного проєкту».

Вік і навички учасників не мають значення. Під час курсу забезпечують необхідними матеріалами. Всі тренери – ветерани з досвідом участі в бойових діях.

«Кожного з них я обирав особисто, це добрі фахівці у своїх напрямках: сапер, спеціаліст по дронах, колишній працівник ГУР, бойовий медик… » – говорить Володимир Грузін.

Обласний центр підготовки громадян до нацспротиву повноцінно функціонує від жовтня минулого року, не так давно був перший випуск – вишкіл пройшли 15 людей. Наразі набирають нову групу. Навчання триває місяць, заняття проходять тричі на тиждень по чотири години.

 Все це варто вміти цивільним

Вишкіл охоплює чимало напрямків: основи радіозв’язку, безпілотні системи, домедична допомога, гуманітарне право, військові технології, вогнева підготовка, де показують як давати раду з різними видами озброєння, кібербезпека, робота з топографічними картами і компасом, мінна безпека, основи виживання (як облаштувати укриття, організувати табірну стоянку, фільтрувати воду, як бути непомітним тощо). Всього цього навчають і на лекціях, і на практиці: бойові стрільби, випробування на симуляторах і макетах, імітація тактичних дій. 

«Зараз такий час, що все це варто знати і вміти цивільним, – додає керівник Центру. – До прикладу, мінна безпека. Ми, звісно, не навчаємо робити саморобні вибухові пристрої, але показуємо, що небезпека може чекати будь-де. Замінувати можна все. Навіть домашній термометр, який зреагує вибухом на перепад температур».

Також тут опановують психологічну підготовку і стабілізацію в екстрених ситуаціях, з практичними завданнями і вправами. За словами Володимира Грузіна, паніка і стрес – те, що дуже часто вбиває на війні.

Ще один напрямок – курс лідерства, де також є практична частина. Для учасників готують макет місцевості, наближеної до зони бойових дій, далі з них формують так званий взвод, призначають командирів і ставлять завдання. Видають радіостанції, спорядження і страйкбольну зброю. Учасники вчаться планувати, аналізувати, брати відповідальність і приймати рішення.

Франківка Мар’яна Босик, яка пройшла вишкіл, ділиться, що отримала безцінний довід. І йдеться не лише про військову підготовку, але й комунікацію з тренерами-ветеранами. Каже, кожен учасник курсу відчув їхній незламний дух.

«Незважаючи на те, що ці люди пройшли через випробування війною, отримали важкі поранення на полі бою і не раз заглядали в очі смерті, – продовжує жінка, – вони вражали усіх нас своєю відкритістю, позитивом, щирістю і бажанням передати хоча б частинку власного досвіду. Нам, цивільним, дійсно є чого навчитися у них: не тільки професійних навиків, але й звичайної життєрадісності і легкості попри все».

Мар’яна Босик додає, що під час навчання кожен тренер теорію підсилював власними історіями з бойового досвіду – це дуже допомагало засвоювати нові знання.

«Ніколи не могла подумати, що мені сподобається стріляти, – продовжує франківка. – Спершу думала взагалі відмовитися – боялася. Але тренери заспокоїли, заохотили і додали впевненості. Ми стріляли аж з чотирьох видів зброї – емоції били через край».  

Приємним бонусом, за словами Мар’яни Босик, стало вручення шевронів по завершенню вишколу.

«Дай Бог, щоб частину здобутих під час курсу навичок ніколи не знадобилося застосовувати в житті, але якщо таке станеться, я точно готова», – каже вона. 

Володимир Грузін додає, що під час вступної лекції основне завдання – запалити вогонь в очах учасників і дати остаточно зрозуміти навіщо вони тут. Керівник Центру найперше розповідає основи національного спротиву і історію формування руху опору, де зачіпає події, починаючи від 2014 року.

«Пам’ятаю, під час першого заняття я ділився власними історіями з пережитого на фронті, – каже ветеран, – розповідав про героїчні вчинки побратимів, згадував, як харків’яни виходили з голими руками на російські танки – людей так торкнуло, що вони плакали. У такі моменти розумію, що їм небайдуже, і це дуже надихає продовжувати працювати. Хочу, аби люди, які пройшли наш курс, не просто все вміли і знали, але й усвідомлювали заради чого воює країна. Ми або обороняємося і виживаємо, або здаємося і гинемо як нація».  

 Цінно передавати знання

 Володимир ще хлопчаком знав, що хоче бути військовим. Але таким, що служить у бойових елітних підрозділах, а не в тилу. Вагався між розвідкою і десантними військами, зрештою обрав останнє. Закінчив  військову академію в Одесі в 2021 році.

За 12 днів до повномасштабного вторгнення роту, де служив Володимир, вивели на підсилення держкордону на Луганщині. Коли почалася велика війна, бійці мали влаштовувати засади на колони противника. Загалом за час служби воїн пройшов бої в лісах Кремінної, Рубіжному, на Харківському напрямку, брав участь у наступі у вересні 2022 року.

Ветеран каже, за весь бойовий досвід йому довелося воювати у всіх типах місцевості: населені пункти, густі ліси, гори. З побратимами стояли у бою проти російських десантників, морських піхотинців, «кадирівців», «вагнерівців». З останніми було найскладніше – вони дуже професійно воювали.

Третє поранення, яке воїн отримав під час боїв на Луганщині в січні 2023 року, стало фатальним. Хвостовик від міни покалічив таз, роздробив стегнову кістку, осколок розірвав живіт. Чотири місяці боєць міг тільки лежати, з часом зміг пересуватися на милицях. Тепер кульгає, одна нога не згинається повністю.

Намагався далі розвиватися як командир навчального взводу у навчальному центрі, однак травми про себе постійно нагадували. Володимир звільнився зі служби і самотужки почав опановувати ковальську справу, яка, як виявилося, йому дуже до душі. Найбільше подобається виготовляти ножі. Мріє про власну кузню.

Робота в Центрі підготови громадян до національного спротиву стала ще однією віддушиною. Ветеран каже, для нього дуже цінно передавати свої знання людям.

Наталя МОСТОВА