Вісім років тому в Калуш мало повернутися кіно. Єдиний у місті ще радянський кінотеатр, який до цього за призначенням вже не функціонував, мав стати цікавим закладом для дозвілля дітей і дорослих. Утім, нині замість кінотеатру – руїна, а замість чіткого розуміння його майбутнього – розмиті плани інвестора, який уже не про кінозали мріє, а про житлову висотку.

Кінотеатр «Відродження» у самісінькому центрі Калуша занепадав зо два десятки років. Тому коли в 2010-му він знайшов нового власника, міська влада відверто зітхнула та поспішила втішити мешканців міста: мовляв, цього разу кіно в Калуш таки повернеться. Розпочати ремонт обіцяли «уже з понеділка», а перші кіносеанси на великому екрані калушани мали подивитися в січні 2011 року.

Продаж кінотеатру відверто підтримував тоді ще міський голова Калуша Ігор Насалик (нині міністр енергетики та вугільної промисловості – Авт.), хоча міська рада тривалий час була проти продажу та наполягала на пошуку орендаря. Зрештою, «Відродження» продали за 2 млн. 530 тис. гривень, а серед нових власників опинився і брат Насалика Сергій (нині міський голова Рогатина – Авт.).

На момент, коли планувався продаж кінотеатру, будівля вже два роки перебувала в оренді, термін якої мав становити 25 років. Тож, щоб виставити приміщення на аукціон, владі довелося розірвати договір оренди. Спочатку орендареві не хотіли давати дозвіл на реконструкцію з добудовою, а коли він почав просити ще і відводу земельної ділянки біля кінотеатру, договір остаточно розірвали.

Новий інвестор пообіцяв зберегти цільове призначення будівлі, вже за півроку здійснити реконструкцію та розпочати кінопокази. Демонстрація фільмів мала би відбуватися не менше шести днів на тиждень (на місяць – не менше 56 сеансів). Утім, кіна немає й досі. Натомість центральну частину міста вже вісім років «прикрашає» будівельний паркан. За ним – розрита територія, що позаростала хащами, і будівля, до якої тягнуться хіба що безхатьки та наркомани.

Калушани тим часом реєструють і підписують петиції, влаштовують акції та залишають на паркані пам’ятні написи, щоб хоч якось привернути увагу до проблеми. Днями в місті відбулися громадські слухання, під час яких від власників почули чергові умови.

 

Інвестор хоче більше

На сьогодні власниками кінотеатру в Калуші залишилися подружжя В’ячеслава Кредісова та Ірини Кілко. Їхній третій компаньйон начебто передумав вести з ними спільний бізнес у Калуші. Саме це нині інвестори і називають головною проблемою, через яку досі не вдалося взятися за обіцяну реконструкцію кінотеатру.

«Так сталося, що спочатку нас було троє, але через деякий час ми з чоловіком залишилися сам на сам з цим проектом. Спочатку шукали, кого ще залучити, але для більшості інвесторів з-за кордону така діяльність є непривабливою», – акцентувала під час слухань Ірина Кілко. За її словами, зараз вони не відмовляються від проекту, бо хочуть створити сучасний простір у центрі міста, який матиме як соціальну, так і бізнесову складову.

Нині йдеться про зміну цільового призначення землі. Інвестори пропонують дати їм дозвіл збудувати не просто кінотеатр, а торгово-розважальний комплекс із житловими приміщеннями. Вперше про це почали відверто говорити на початку цього року, згодом демонстрували навіть макети висотки на 14 поверхів. Після шквалу критики, яка посипалась від мешканців міста (центр Калуша не має жодної будівлі з такою висотністю, а найвищі будівлі навіть в інших мікрорайонах мають не більше 10-ти поверхів), бізнесмени начебто пішли на поступки та запропонували зменшити кількість поверхів до дев’яти. Утім, і до надсучасного зовнішнього вигляду нової будівлі у багатьох мешканців міста є багато запитань, адже поруч столітні будинки та «хрущовки».

«Ми готові спілкуватися з громадою і щодо висотності, і щодо архітектури і наповнення. Нам дуже хочеться, щоб це було цікаве місце, щоб там був громадський простір для зустрічі з потенційними інвесторами, для соціальних заходів тощо. На сьогодні ми маємо вже розроблених чотири проекти. Це концепція, яку ми ще будемо допрацьовувати», – наголосила Кілко.

Власне, зміна цільового призначення – ключовий момент. Без цього інвестори, схоже, і кроку не зроблять. Утім, якими будуть їхні кроки після того, як громада і цього разу піде їм на поступки, також невідомо. Адже враховуючи те, що земля під кінотеатром уже в їхній власності (її викупили ще сім років тому), вони отримають широке поле для діяльності.

 

Назустріч інвестору чи громаді?

Депутат Калуської міськради Андрій Найда каже, що на сьогодні найбільш ймовірними є два взаємовиключні сценарії розвитку подій. Вони обидва мають свої ризики і переваги, а що вже обрати – треба думати всією громадою.

«Якщо ми погодимося на умови інвесторів, то маємо розуміти, що покупець у результаті може не виконати і змінені умови договору або просто не підписати їх. Є ризик відчуження об’єкта іншій особі або ризик того, що будувати будуть не зовсім те, що пообіцяли. Ще одне серйозне питання: чи не зазнають пошкоджень сусідні житлові будинки та чи будуть враховані моменти щодо історичних пам’яток?» – перелічив можливі ризики Найда.

Він також зазначив, що й у випадку, коли міськрада прийме рішення щодо розірвання договору з інвестором та ініціюватиме повернення кінотеатру у власність міста, ризиків буде не менше. Найочевидніше тут – тривала судова тяганина та все той же занедбаний вигляд центру міста. Крім того, гроші доведеться повертати вже з міського бюджету, а паралельно шукати чергового інвестора. Чи буде він?

«Так само обидва варіанти мають і свої переваги. Адже, коли цей об’єкт в тому чи іншому вигляді буде реально завершеним, ми отримаємо нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету, зрештою, більше місць для дозвілля чи збільшення житлового фонду. Якщо знайдемо нового інвестора, то, очевидно, зможемо контролювати виконання умов договору і стежити за термінами», – пояснив депутат.

Інші представники депутатського корпусу та громади також висловили свої побоювання. Святослав Федоришин, до прикладу, наголосив, що будинки довкола кінотеатру старі, будовані без фундаментів, а тому «масштабне будівництво може просто знищити площу Героїв», особливо якщо врахувати перспективи облаштування підземного паркінгу. Депутати також наголошували, що проекти, які нині презентують інвестори, «залазять» уже на суміжні території, зокрема, на готель із рестораном, що розташовані поруч. Мешканець одного з сусідніх будинків Олександр Ніневський підтвердив, що від забудови площі страждають ті, хто вже там живе. Чоловік стверджує, що його старенький будинок після початку іншого будівництва неподалік вкрився тріщинами і ще однієї будови просто не витримає. На його думку, нині міська влада і кроку не робить, щоб зберегти історичне обличчя міста.

Одразу кілька депутатів присутніх на громадських слуханнях, заявили, що не мають віри словам нинішніх інвесторів. Ольга Єланіна акцентувала: «Якби зараз був 2011 рік, ви почали будувати, витягли два поверхи і побачили, що не вистачає ресурсу, то, може, тоді би можна було говорити про будівництво житла на один-два поверхи. Але пройшло вісім років! А ви і далі показуєте картинки. При цьому не виконали навіть таких дрібних зобов’язань, як встановлення нормального огородження. Я особисто цьому інвестору не вірю».

Ірина Кілко, хоча і намагалася заспокоїти присутніх, обіцяючи і комплексні дослідження території та будинків, і можливе відселення людей, і перегляд власних пропозицій, проте загалом на думку присутніх суттєво не вплинула. Не переконали людей і доводи її «групи підтримки».

Головний архітектор міста Роман Кузик цього разу був лаконічним. Він одразу сказав, що пропоновані інвестором архітектурні рішення йому не до вподоби. Але й триматися за історичну цінність площі перед кінотеатром теж не варто, бо вона насправді не є чимось унікальним.

«Історична частина площі закінчується «Рукавичкою» (супермаркет, який умовно розділяє центральну площу Калуша на дві частини – Авт.). Ця територія, про яку ми говоримо, має формуватися або виходячи з зовнішнього вигляду будинків, які тут уже є, або з баченням щодо формування нових архітектурних елементів», – резюмував архітектор, на думку якого, площа все ж мала би мати обмеження щодо поверховості – не більше шести.

То що далі?

Цього разу громадське обговорення в Калуші тривало зо дві години. Консенсусу досягти не вдалося. Зійшлися на тому, що орієнтовно за місяць всі охочі зберуться ще раз. За цей час спробують звести пропозиції громади та інвестора до якогось спільного рішення або бодай кількох більш конкретних пропозицій. Далі – чергові дебати і, можливо, напрацювання проекту рішення, яке передадуть на розгляд міської ради.

Втім, сподіватися на швидше рішення не варто. Калушани відверто розділилися на табір тих, хто готовий ризикнути і ще раз повірити інвестору, та тих, хто категорично не хоче навіть чути про зміни до умов договору купівлі-продажу. Бачити у середмісті «свічку» калушани таки не хочуть.

Інвестор, хоча й декларує свою гнучкість, але ключової позиції не змінює. Тобто може йти мова про поверховість чи зовнішній вигляд майбутнього будинку, але аж ніяк не про те, що цього будинку не буде зовсім. Будівництво житла, як запевняє Ірина Кілко, дасть змогу завершити проект значно швидше – вже за три-чотири роки. Але при цьому вона ухиляється від відповіді на запитання, чи буде йти мова про реконструкцію кінотеатру у випадку, коли зміни цільового призначення не буде.

А от мерія наразі обрала вичікувальну позицію. На громадських слуханнях ані міський голова, ані його заступники не виступали. Втім, багаторічна лояльність до бездіяльності інвестора говорить сама за себе. Більше того, коштом бюджету в Калуші два роки тому таки облаштували невеликий, але цілком сучасний кінозал, який, з одного боку, частково зняв соціальну напругу через «Відродження», а з іншого – дав інвестору ще один аргумент, щоб нині казати, що сам по собі кінотеатр у центрі міста будувати вже недоцільно.

Загалом малоймовірно, що чергові громадські слухання у грудні чи проведення опитувань і референдумів серед мешканців міста дадуть можливість мирно врегулювати конфлікт і, головне, повернути кінотеатру його головну функцію. Більш реалістичною  здається тривала судова тяганина, в яку сторони таки зайдуть, якщо ніхто не піде на поступки. А поки «йтиме бій», калушанам та гостям міста доведеться і далі дивитися на паркан та миритися з антисанітарією у самому серці міста.

Тетяна КІНДЮХ