Сьогодні, 20 серпня, лауреату Шевченківської премії Тарасу Мельничуку виповнилося б 55 років.

Поет народився в с. Уторопи на Косівщині. Доля цього чоловіка і складна, і чудна, а все через те, що «був недурним чоловіком, але немудрим, бо гордим», писав якось Василь Карп’юк. Ще зовсім молодим (18 років) Тарас Мельничук одружується з односельчанкою Марією Залуцькою. Але довго вони не прожили в парі, бо Тараса доля погнала у Комі, а пізніше юнака забрали до армії. Згодом Мельничук вступив до Чернівецького університету на філологічний факультет. «За той час дружина народила доньку, а батько ровером возив Тарасові до Чернівців їсти», – писав Василь Карп’юк у своєму есе «З Гуцульщини: Тарас Мельничук».

Долю Мельничука скалічили два ув’язнення, вони й зробили його відчайдушним. Перший раз поет сидів за рукопис книжки, а другий за те, що у рідному селі його спровокували на бійку і посадили з побутовими злочинцями. Звідти він вийшов хворий і поламаний.

У дев’яностих, коли поета не було вдома невідомі спалили стару хату. Разом з хатою було знищено кілька мішків з рукописами.

За життя поета видано збірки «Несімо любов планеті», «Із-за ґрат», «Строфи із Голгофи», «Князь роси», «Чага». У 1992 році за збірку «Князь роси» Тарас Мельничук одержав Шевченківську премію.

Помер український поет-дисидент, в’язень радянських таборів 29 березня 1995 року у Коломиї. Похований Мельничук на батьківському подвір’ї на горі Мальцево в рідних Уторопах.

* * *

я знав

що найкраща птаха

на світі

це жінка

я кохав

і вона кохала мене

а потім їй стало

сумно зі мною

вона вийшла у сад

щоб я не бачив

приміряла

золоті крила —

і полетіла

я плакав

обіймаючи на ліжку

її біле

ледь засмагле

тіло

***

Апокаліпсис

            … а я не плачу

              бо не бачу

мої праруки працю б’ють

а дачні правнуки невдячні

жують собі мандячну жвачку

банячать аж вилазить пуп

й на всепотопну качку й крячку

плюють

калину п’ють — під ноги ллють

              рубінові сердечка

                сонця крик

              чи то содом

                чи то утома

а куля з цівки висува язик:

— ой здрасці (весело!)

            ви вдома?

Нагадаємо, Переможцями конкурсу «З точки зору осені» стали франківські та київські поети.