Іван родом з Обертинської громади Івано-Франківщини.
Історію розповіли на сторінці 102 окремої бригади сил територіальної оборони Івано-Франківщини.
Коли почалася війна, боєць вступив до лав Збройних сил України добровольцем. Відтоді він у складі 75 батальйону ось уже один рік і три місяці знаходиться на Запоріжжі. Тут він служить механіком радіостанції, його завдання – забезпечувати зв’язок в зоні відповідальності батальйону.
Іван куховарить у своєму підрозділі – поки штатний кухар у відпустці, хлопці варять їсти по черзі. Він розуміється у цій справі, адже закінчив Івано-Франківський коледж ресторанного сервісу та туризму. Каже, що раніше працював барменом у ресторані, але йому більше до душі готувати їсти.
Сьогодні в меню – суп, картопляне пюре з м’ясним гарніром, салат овочевий, на десерт – банани. Щодня меню різне, найулюбленішими стравами хлопців є картопля, макарони по-флотськи, різні супи, борщі, солянка.
«Забезпечення продуктами дуже хороше. Є практично все необхідне для хорошого харчування. Якість продуктів відмінна, – каже Іван. – Постійно привозять свіже м’ясо – яловичина, свинина, курятина. Овочі, фрукти, вода, солодке, чай, кава – все привозять нам».
Крім штатного забезпечення від Збройних сил батальйон постійно отримує передачі від територіальних громад Івано-Франківщини з різноманітними продуктами. На підтвердження Іван відкриває холодильник – він забитий різними м’ясними виробами та заморозкою від громад:
«Ось недавно передали нам з села Підлісся вареники, пельмені, голубці – дуже смачно було, хлопці дуже раді. Ми вдячні громадам за це, адже ця невелика передача, якась випічка чи м’ясні вироби – завдяки цьому ми відчуваємо, що про нас турбуються, що хочуть чимось нам допомогти, підтримати».
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного