Іван родом з Обертинської громади Івано-Франківщини.
Історію розповіли на сторінці 102 окремої бригади сил територіальної оборони Івано-Франківщини.
Коли почалася війна, боєць вступив до лав Збройних сил України добровольцем. Відтоді він у складі 75 батальйону ось уже один рік і три місяці знаходиться на Запоріжжі. Тут він служить механіком радіостанції, його завдання – забезпечувати зв'язок в зоні відповідальності батальйону.
Іван куховарить у своєму підрозділі - поки штатний кухар у відпустці, хлопці варять їсти по черзі. Він розуміється у цій справі, адже закінчив Івано-Франківський коледж ресторанного сервісу та туризму. Каже, що раніше працював барменом у ресторані, але йому більше до душі готувати їсти.
Сьогодні в меню – суп, картопляне пюре з м’ясним гарніром, салат овочевий, на десерт – банани. Щодня меню різне, найулюбленішими стравами хлопців є картопля, макарони по-флотськи, різні супи, борщі, солянка.
«Забезпечення продуктами дуже хороше. Є практично все необхідне для хорошого харчування. Якість продуктів відмінна, - каже Іван. - Постійно привозять свіже м'ясо – яловичина, свинина, курятина. Овочі, фрукти, вода, солодке, чай, кава – все привозять нам».
Крім штатного забезпечення від Збройних сил батальйон постійно отримує передачі від територіальних громад Івано-Франківщини з різноманітними продуктами. На підтвердження Іван відкриває холодильник – він забитий різними м’ясними виробами та заморозкою від громад:
«Ось недавно передали нам з села Підлісся вареники, пельмені, голубці – дуже смачно було, хлопці дуже раді. Ми вдячні громадам за це, адже ця невелика передача, якась випічка чи м’ясні вироби – завдяки цьому ми відчуваємо, що про нас турбуються, що хочуть чимось нам допомогти, підтримати».
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.