Іван родом з Обертинської громади Івано-Франківщини.
Історію розповіли на сторінці 102 окремої бригади сил територіальної оборони Івано-Франківщини.
Коли почалася війна, боєць вступив до лав Збройних сил України добровольцем. Відтоді він у складі 75 батальйону ось уже один рік і три місяці знаходиться на Запоріжжі. Тут він служить механіком радіостанції, його завдання – забезпечувати зв’язок в зоні відповідальності батальйону.
Іван куховарить у своєму підрозділі – поки штатний кухар у відпустці, хлопці варять їсти по черзі. Він розуміється у цій справі, адже закінчив Івано-Франківський коледж ресторанного сервісу та туризму. Каже, що раніше працював барменом у ресторані, але йому більше до душі готувати їсти.
Сьогодні в меню – суп, картопляне пюре з м’ясним гарніром, салат овочевий, на десерт – банани. Щодня меню різне, найулюбленішими стравами хлопців є картопля, макарони по-флотськи, різні супи, борщі, солянка.
«Забезпечення продуктами дуже хороше. Є практично все необхідне для хорошого харчування. Якість продуктів відмінна, – каже Іван. – Постійно привозять свіже м’ясо – яловичина, свинина, курятина. Овочі, фрукти, вода, солодке, чай, кава – все привозять нам».
Крім штатного забезпечення від Збройних сил батальйон постійно отримує передачі від територіальних громад Івано-Франківщини з різноманітними продуктами. На підтвердження Іван відкриває холодильник – він забитий різними м’ясними виробами та заморозкою від громад:
«Ось недавно передали нам з села Підлісся вареники, пельмені, голубці – дуже смачно було, хлопці дуже раді. Ми вдячні громадам за це, адже ця невелика передача, якась випічка чи м’ясні вироби – завдяки цьому ми відчуваємо, що про нас турбуються, що хочуть чимось нам допомогти, підтримати».
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи