27-річний військовослужбовець Віталій Білик з Івано-Франківщини 11 квітня 2026 року повернувся з полону РФ. Вдома на нього чекали сестра, матір та племінники. Військовослужбовець потрапив у російську неволю 18 травня 2022 року.

Про роки чекання, переживання та перші емоції після звістки про повернення брата з полону РФ Марія Стасишин розповіла кореспондентці Суспільного.

"Ми скільки Великоднів молилися, просили Господа Бога, щоб вислухав нас. Це вже був такий крайній стан, що я казала: Боже, якщо ти зараз нас не почуєш, я вже не знаю, що тоді робити. Ми вже перепробували всі способи і методи, і всі молитви, і все, що можна було, ми все-все робили. І ось нарешті таке диво. Це — справжнє диво", — ділиться емоціями Марія Стасишин.

"Я не вірю, що я тут"

Перше повідомлення про звільнення Віталія Білика Марії Стасишин надійшло від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

"За декілька секунд передзвонили і сказали мені: "Вітаємо, ваш брат на рідній землі. Вони їдуть до Чернігова і скоро вам передзвонять". Я дуже чекала. Він мені зателефонував і сказав, що вони вже пообідали, помилися, їм дали перевдягнутися. Запитав, чи всі здорові, чи все у нас добре. Трошки розказав про себе, що більш-менш тримається. Віталій ще досі не вірить, і так мені сказав: "Я не вірю, що я тут". Він дуже схуд, тому що перед повномасштабним вторгненням був такої гарної статури", — каже Марія Стасишин.

З її слів, Віталій Білик народився 30 грудня 1998 року у селі Старуня, пізніше проживав у Івано-Франківську. Боєць пішов служити у 2019 році.

"Він спершу пішов на строкову службу, через пів року підписав контракт і вже з 2020 року їздив на ротацію в Донецьку область. 12 січня 2022 він поїхав у Донецьку область на ротацію, і там його в Маріуполі вже застала війна. Служив у ВСП у Збройних силах України", — говорить сестра Марія Стасишин.

"Ми чекали Віталія майже чотири роки"

Віталій Білик потрапив у полон з "Азовсталі". У російській неволі він перебував три роки та 11 місяців.

"Коли 16 травня 2022 року оголосили евакуацію з "Азовсталі", ми чекали хоча б якоїсь інформації, що вони будуть виходити, і що вийшов мій брат. 18 травня 2022 мені зателефонували з його частини і сказали, що його підрозділ вийшов за наказом президента у полон. Ми чекали, поки з нами зв'яжуться представники товариства "Червоний Хрест". Вони сказали нам, що в них там будуть хороші та добрі умови. Все буде добре. А в результаті ми чекали Віталія майже чотири роки", — розповідає жінка.

Перед звільненням Віталій Білик перебував у російській неволі в Пермському краю.

"Там — дуже жахливі умови. 16 годин вони стояли на ногах. Не було нормального ні годування, ні лікування, взагалі нічого", — каже Марія Стасишин.

"Я вже готова їхати до нього, щоб просто бодай на одну хвилинку його обійняти"

Зі слів сестри, рідні з нетерпінням чекали воїна вдома. Своїх племінників він називав талісманами.

"Головне, що він мені тепер сказав, що йому постійно снилися племінники. Особливо моя донечка, він каже: "Це — мій талісман". І коли вона йому снилася, той день був дуже хороший. У них дуже гарний зв'язок, вони його сприймали, як рідного брата через те, що в мене з Віталієм трохи велика різниця у віці — дев'ять років. І коли мої діти народилися, він ще був підлітком. Але дуже допомагав нам", — розповідає Марія.

Повернення Віталія Білика 11 квітня стало для сестри радісною несподіванкою.

"Я вже готова їхати до нього, щоб просто бодай на одну хвилинку його обійняти, а решту буду бачити по його стану здоров'я. Але найбільша моя мрія — це просто обійняти. Я ніколи в житті не відчувала таких емоцій і такого щастя. Що б не було, якби ми зараз не справлялися, лікувалися, але це — найбільше щастя, яке могло бути. Це — дійсно найкращий день перед Великоднем", — ділиться сестра бійця Марія Стасишин.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, 11 квітня Україна та Росія провели обмін полоненими. З російської неволі повернулися ще 175 військових та семеро цивільних українців.

Практично всіх звільнених бранців — як військових, так і цивільних — утримували в полоні з 2022 року.

Більша частина визволених захисників потрапила в полон під час оборони Маріуполя. Додому також повертаються декілька військовослужбовців Національної гвардії, поневолених під час окупації ЧАЕС у перші дні повномасштабного вторгнення.