Якщо у містах, на жаль, святкування Різдва й Нового року поступово європезується, то по селах мешканці наполегливо зберігають автентичні українські традиції. Зокрема в переддень Старого Нового року з 13 на 14 січня вулицями сіл лунають співанки Маланки. Це колоритне дійство і справді привертає увагу. І що цікаво, в кожному селі є свої обряди, персонажі та особливості Маланкування. «Галицький кореспондент» зібрав найцікавіші.  

Тишківці

У цьому селі, звідки родом поважна родина Шухевичів, все відбувалося культурно. Так є і донині. Маланка починається після обіду і триває до пізнього вечора. Переодягаються як дорослі, так і діти. Персонажами дійства є Маланка і Василь, який засіває, Новий Рік, Дід, Коза, Гуцул з Гуцулкою, Циган з Циганкою, яка людям ворожить на картах, і обов’язково має бути Козак, що, мабуть, свідчить про патріотичне минуле Тишківців. Що цікаво, у тишківській Маланці немає переодягнених у перевернуті кожухи та страшні маски ведмедів (в інших селах вони називаються «жиди», «дідухи», «діди»).

Городниця

Як і в кожному селі, тут свої звичаї. До прикладу, якщо обряд водіння Кози здебільшого відбувається з 13 по 14 січня, то в Городниці Козу водять на Різдво. І водять її переважно діти.

Містерія Маланки також має свої особливості. Зокрема, є цікавий обряд під назвою «Жеребці». Разом із дзвінкою колядою діти вдень ходять від хати до хати із папірцями в решеті, де написані різні побажання. Так дітвора намагається трішки розвеселити господарів.

Відтак ввечері свою естафету починає Маланка. Їх у Городниці – дві. Одна Маланка з Верхнього Кута, інша – з Нижнього. Іншою особливістю городницької Маланки є Маланчєк (в інших селах персонаж «Василь»). Ходить Маланка із живою музикою. Здебільшого туди, де є дівчата або Василь. До хати пускають лишень Маланку з Маланчєком, всі решта колядують біля хати. Якщо дійство затягується, Військовий вдаряє нагайкою, мовляв, пора йти. Вночі дві Маланки зустрічаються біля яру, який ділить село на Верхній і Нижній кути. Тут відбувається наступний обряд – «палити горби». Жиди, які переодягалися горбатими, клали у свої горби сіно, яке потім спалювали. Робили свого роду багаття, щоб зігрітися.  

Як і в кожному селі заколядовані гроші віддавали на церкву й на танці. Маланка з Верхнього Кута влаштовувала забаву 14 січня, а з Нижнього Кута – на Йордана 19 січня.

Репужинці

І хоч це село невеличке, бували часи, коли ходили не менше як три Маланки. І лишень хлопці. Найстарша Маланка – це хлопці після армії, друга – хлопці до армії, а третя – школярі. Кожна Маланка повинна відставати одна від одної на п’ять хат. Це вже нині, коли хлопців не вистачає, маланкують і дівчата.

Цікавими є персонажі: Маланка і Василь, Жандар (збирав гроші і віншував газдів), Смерть з косою, яка робила собі зуби з кукурудзи або з фасолі, Гуцул з пір’ям на капелюсі (перетанцьовував з Маланкою і дідухами), Жид, який обов’язково мав із собою сумку-саквояж або сумку-дипломат, чим засвідчував, що він не з бідних, Лікар з лікарською сумкою, Сурка (жидівка) – обов’язково мала з собою саджу, якою вимазувала лице дівчатам. Ну і Дідухи (чорти) – з масками на обличчі та великими дерев’яними патиками, до яких були прив’язані дзвоники, щоб Маланку було чути на все село. Бувало й таке, що всі вже порозходилися, а Дідухи ховалися в хаті й потім, заграючи, лякали дівчат.

Ходила Маланка від хати до хати з такою співанкою:  

Ой мороз тисне, сніг пролітає,
Наша Меланя ся починає.
А в наших дверях чотири дошки,
Пустіть Меланю до хати трошки.
А в ваших вікнах чотири шиби,
Пустіть Меланю, дайте їй риби.
Дайте їй риби, крісельце сісти,
Вона вам скаже гарнії вісті.
Наша Меланя сім синів мала,
Тепер ся бідна, сама остала.
Наша Меланя бродить по світу,
Вона мандрує взимку і влітку.

У Репужинцях побутує легенда, що в селі і справді жила колись жінка на ім’я Меланка, яка мала семеро синів. Та вони розбрелися по світу. Вона їх чекала, через Дністер виглядала. І так засумувала за ними, що втопилася в Дністрі.  

Колінки

Дійство розпочинається у тій хаті, де хлопець переодягається на Маланку. Танцюють, гостяться, а відтак йдуть селом переважно туди, де є дівчата. Колінки славляться цікавим обрядом під назвою «Танець дідів». Танцюють дванадцятеро дідів, які символізують різні професії, маючи у руках відповідні предмети. На обличчях обов’язково маски.

У кожній хаті, куди завітала Маланка, спершу танцює Маланка з Василем, відтак парубок з дівчиною, до якої прийшли, а в кінці – танець дідів.

Оригінальні карнавальні костюми, дзвінку коляду та музичний акомпанемент – все це можна побачити у Колінках.

Михальче

У цьому селі Маланкою керує Жандар (військовий). Окрім Маланки з Василем, головним персонажем є ще горбатий Дід з бородою. Також у михальчівській Маланці можна зустріти Сурку, Мошка (жида), Цигана з Циганкою і ведмедів у масках. До хати, де немає дівчат, Маланку можуть і не впустити.

Спершу до хати заходить Жандар, бере дівчину у танець, відтак танцюють Василь з Маланкою і всі інші дійові особи.

А з приходом ночі Маланку можна зустріти у Будинку культури на гучній забаві із живою музикою. Таким чином Маланка додає танцям ще більше драйву й незабутніх вражень. Забава наскільки гучна, що до Михальча приїжджають і мешканці навколишніх сіл.

Чернятин

Що цікаво, близько десяти років тому в цьому селі було найбільше жінок і дівчат на ім’я Меланка (87). Нині це ім’я видозмінюється на європейське Мелані.

Маланок, зазвичай, у Чернятині дві, оскільки в селі два кути. Якщо в інших селах з Маланкою ходить Василь, то в Чернятині – Дід. Ще цікавим є обряд – «плєсати дівчину».

Пустіть до хати, будем плєсати,
Надворі мороз, стояти не мож,
Надворі плитки, студено в литки.

Коли Маланка заходить до хати, до дівчини підходить хлопець, вона кидає у фартух Маланки гроші та обоє танцюють.

У Чернятині Маланка може гуляти й до ранку. Одяг учасники дійства беруть свій, а також у місцевій бібліотеці, де упорядковано музей з понад 400 експонатами. До прикладу, в музеї зберігаються чоловічі штани з овечої шерсті – холошні, яким більше 100 років.

Чернятин славиться як колоритними вертепами, так і оригінальною Маланкою. Ці українські традиції не припинялися в селі навіть у радянський час. Люди ховалися, але обряди предків не переривали.

Сучасна Маланка руйнує споконвічний стереотип, що це «розбишацька банда», яка вчиняє збитки у домівках. Насправді вони дарують заряд позитиву й піднесений настрій, віншують людей зі святами, а заколядовані кошти офірують церкві. Цьогоріч Маланкування не буде гучним, а подекуди села і зовсім відмовляються від Маланки у зв’язку з війною. Та після Перемоги над московською ордою ця колоритна новорічна містерія під назвою «Маланка» приноситиме людям ще більше приємних й незабутніх емоцій. Можливо, вже і з сучасним відтінком…

Юлія Марцінів