Бути мамою – філігранне мистецтво. Тож «ГК» звернувся до професіоналів. Ці івано-франківські матусі встигають усе: і виховувати щонайменше трійко діточок, і займати активну громадську позицію чи вести бізнес, і залишатися чарівними жінками. То в чому ж секрет ідеальної мами?

Мама, яку діти надихають

Бог зупиняє і рятує в різний спосіб. Комусь ламає ногу і вкладає у ліжко, а хтось просто вагітніє. Як-от громадська активістка, письменниця, блогер, керівник ГО «Донори Прикарпаття» Людмила Лінник.

Синій дитячий комбінезончик у цій сім’ї ніхто навіть не думає викидати – він став майже реліквією, оскільки знадобився уже вчетверте. Людмилі у цьому житті вже геть нічого не страшно, адже вона встигла народити аж чотирьох захисників-синочків. Найменшому – майже рочок.

Чи хотілось би ще дівчинку? «Хотілось би. Якби хтось приніс уже готову», – сміється Людмила. Насправді поки що вона вагітніти не збирається – час уже трохи перепочити, адже між усіма дітками дуже маленька різниця у віці. Хоча, як зізнається жінка, іноді, коли годує грудьми немовля, коли воно так ніжно тулиться, і Людмила подумає, що може вже ніколи знову не народити, то такий сум пробирає…

Вона відчула в собі поклик до материнства ще в підлітковому віці. Завжди знала, що дуже хоче стати мамою: «Материнство – це вияв довіри від Бога. Кожну дитину, яку посилає Господь, треба приймати. Не людині вирішувати, чи має немовлятко право на життя».

Цікаво, що кожна вагітність Людмили також слугувала для неї певною засторогою: «Коли Всевишній хотів сказати мені «стоп», то щоразу посилав дитину, яка зрештою рятувала від фатальної життєвої помилки».

Жінка розповідає, що четверо дітей є зовсім не перешкодою для творчості, а навпаки – джерелом натхнення. Особливо під час вагітності. Саме в цей період Людмила створила свої найкращі вірші, які потім отримували відзнаки на всеукраїнських конкурсах. «Наче відкривається якийсь канал із космосу, – каже матуся. – До речі, в Японії охоче беруть на роботу в творчу сферу саме вагітних жінок».

Активістка зізнається, що з однією дитиною їй було значно важче, ніж із чотирма. Жінка хвилювалася через кожну дрібничку, звичайний нежить перетворювався на трагедію, мордували думки на кшталт: «Яка ж я погана мама, що в мене дитина захворіла» тощо. «Але вже після другої і третьої дитини дуже сильно попускає», – посміхається Людмила.

Найкращим відпочинком для письменниці є просто вийти погуляти надвір. Самій. Часом так бракує особистого простору, що хочеться бодай у шафі сховатися і так трохи посидіти. Нерідко, коли чоловік повертається увечері додому, вона прямо заявляє: «Якщо просто зараз я не вийду з хати, то точно когось приб’ю». Коханий усе розуміє: «Гаразд, без проблем. Іди».

Людмила наголошує, що для ефективного виховання дітей і стабільного емоційного стану матусі важливо, аби обоє батьків брали активну участь у процесі й дотримувалися єдиної стратегії. Коли є така командна співпраця, значно легше зважитися на багатодітну сім’ю і зрештою насолоджуватися нею.

Мама, яка не культивує материнство

Дружина і муза відомого художника Яреми Стецика Наталя, окрім того, що виконує надзвичайно важливу роль музи для свого коханого, також ще й виховує аж чотирьох дітей: двох хлопчиків і двох дівчаток. При цьому відверто зізнається, що взагалі не асоціює себе з материнством: «Я – мама, яка любить своїх дітей, але чоловіка любить більше».

У сім’ї Стециків дітей сприймають такими, які у відповідний період мають подорослішати і піти власним шляхом. До того часу Наталя виконує свій материнський обов’язок, який вона вбачає не в тому, аби будь-якою ціною захистити дітей від світу, а навчити їх правилам життя і відпустити: «Якщо хочете, аби діти вміли ловити рибу, не робіть це замість них, натомість дайте вудочку». Саме такі діти виростуть самостійними, вільними, творчими і братимуть на себе відповідальність за власне життя. До речі, саме через виховання дітей Наталя і себе виховує, найперше материнство навчило її самоорганізації.

Взагалі, франківчанка доволі скептично ставиться до Дня матері, зокрема до культу материнства, який заважає рухатися вперед, адже примушує стояти коло маминої спідниці й робити, як вона вважає за потрібне.

«Окрім цього, трохи дивним виглядає культ матері без батька, – міркує жінка. – Тато не при справах чи що? Хлопчиків виховують чомусь лише воїнами. Батьківська роль зводиться тільки до самого процесу розмноження. Як на мене, культивувати потрібно цілісну сім’ю».

Культ матері, на думку Наталі, підсвідомо наче нав’язує всім дівчаткам і жінкам стереотип неодмінно ставати матерями. І бажано якомога швидше. Якщо не маєш дітей – ти якась недосконала. Саме через заміфологізованість материнства чимало жінок потім страждають від післяпологових депресій.

«Якщо ти хочеш стати мамою-берегинею, це добре. Але якщо не хочеш, а натомість прагнеш зараз займатися, наприклад, творчістю, це теж добре, – наголошує багатодітна матуся. – Коли Бог сказав: «Будьте плідні і множтеся», Він не мав на увазі виключно дітей. Можна мати багато інших плодів і залишити по собі, скажімо, книгу, пісню, учнів…». Головне – знайти себе і бути тим, ким відчуваєш.

Наталя Стецик зізнається, що ніколи не відчувала в собі покликання до материнства, мало того, й досі не відчуває. Саме тому жінка лише нещодавно усвідомила, що Бог значно кращої про неї думки, ніж вона сама про себе. Адже Господь із самого початку був упевнений, що Наталя здатна стати доброю матір’ю аж для чотирьох маленьких особистостей. Тож франківчанка просто довірилася Всевишньому, бо ж сама сумнівалася у власних материнських здібностях.

«Ідеальна мама? – посміхається Наталя. – Це та, яка знає, від кого в неї діти».

«У щасливих батьків – щасливі діти, – додає вона. – Тому мама повинна більше пильнувати чоловіка, а не дітей. Хоча психологи жартують, що в якій би щасливій сім’ї не виховувалися діти, їм завжди знайдеться що розповісти своєму психіатру».

Мама, яка ретельно планує

Сильно хочеш – сильно й отримаєш! Яскравим прикладом є історія заслуженої артистки України, солістки національного академічного гуцульського ансамблю пісні й танцю «Гуцулія» Наталії Шевченко, яку, як вона сама про себе каже, Бог дуже щедро обдарував.

Спершу народила синочка. А потім дуже-дуже хотіла донечку, й навіть усі навколо знали, наскільки сильно Наталя мріє мати маленьку принцесу.

Однак у завбачливої матусі все було заплановано до найменших дрібниць: спочатку треба завершити наукову роботу, а тоді вже – друга вагітність. Плани жінки збіглися із задумом Господа, та не зовсім.

Наталя й справді завагітніла одразу після здобуття наукового ступеня. І тут почалося. Щодня її атакували одні й ті ж думки: «А чи буде це дівчинка? А якщо не дівчинка, то чи наважуся я на третю вагітність?..» Проте під час УЗД лікар із посмішкою від вуха до вуха повідомив натхненним батькам, що іноді бажання матеріалізуються дещо гіперболізовано: у животику аж троє маленьких принцес!

«Які в мене були відчуття у той момент? – посміхається Наталя. – Змішані!» Шок, радість і, зрештою, вдячність Всевишньому за таку довіру…

Звісно, трійнята народилися передчасно шляхом кесаревого розтину. Анна, Марія і Тереза.

Співачка каже, що відтоді її життя кардинально змінило русло – стало ще цікавішим. «Материнство в жодному разі не зрівняється з роботою, наукою тощо. Вагатися немає сенсу – вибір очевидний. Бути мамою – це щось неймовірно прекрасне».

Зазвичай перше, що майже всі запитують Наталю: «Як вам вдається впоратися?» «Головне – я прошу в Бога здоров’я для дітей, усе решта вирішиться», – пояснює жінка. Як переконує матуся, тепер найкращий релакс – лягти на підлогу, аби по тобі повзали малята.

Під час народження трійнят синові Сашкові було одинадцять років, і хлопчина проявив себе доволі самостійним, що значно полегшило життя матусі. Ба більше – він став суперпомічником. Старшому братикові дуже до вподоби спостерігати за малечею: як сестрички ростуть, рухаються, усміхаються, бешкетують…

Послугами нянечки Наталя не користується – навіть уявити собі не може, аби з кимось чужим залишити своїх дітей. Іноді допомагають батьки. Але здебільшого вихованням займаються Наталя з чоловіком, чергуються. Адже кожен ще й працює. Так-так! Багатодітна матуся знову виступає на сцені, хоча маляткам ще й року нема.

Часто Шевченків запитують, мовляв, ну, як це – бути батьками чотирьох, серед яких – трійнята? Чоловік завжди відповідає коротко: «Словами не опишеш! Мусите самі спробувати!»

Мама, яка експериментує

Приватний підприємець і проектний менеджер Маргарита Женчук ще в старших класах школи посперечалася зі своїм другом на ящик шампанського, що до тридцяти років вона не одружиться. Талановита й затята кар’єристка ставила перед собою глобальні цілі. Й наче все складалося: навчання в США, потім вступила у Києво-Могилянську академію, активна студентська діяльність… Але коли в життя вривається несамовите кохання, будь-які плани хаотично перевертаються догори дриґом. Маргарита програла суперечку своєму шкільному товаришеві, до речі, так і не віддавши борг. Друг давно живе в Канаді, а Рита давно змінила пріоритети і світогляд.

Уже в 20 з маленьким гаком дівчина вискочила заміж. Сьогодні головним скарбом є четверо діточок: Ярина, Устина, Зеник і Марфа. Двох із них відважна жінка зважилася народжувати вдома.

Хоча багатодітна матуся ніколи не забувала про свою пристрасть – кар’єру. Під час усіх вагітностей вона працювала, мало того, вже через кілька місяців після пологів знову виходила на роботу. «Я так самостверджувалася», – пояснює Маргарита.

Вона вже третій рік регулярно займається йогою і намагається експериментувати у вихованні дітей, а ще – постійно вчиться бути мамою. На сучасну школу має власний цікавий погляд: «Надзвичайно велика кількість домашніх завдань не дає проводити час разом у колі сім’ї. Хіба це правильно?» Ба більше – Рита готова приєднатися до руху часткового реформування шкільної системи. А особливо програми початкової школи: «Вона ж нудна і геть нецікава. Й гадки не маю, як вчителям вдається щось пояснити дітям за цією програмою. Коли я читаю ті правила, то не бачу в них ні краплі логіки». Взагалі Маргарита схиляється до фінської системи освіти, де відсутні домашні завдання.

«Я би дуже хотіла, аби мої діти чинили в своєму житті лише з позиції «я хочу», а не «я мушу», – міркує матуся. – Найдужче прагну їх навчити жити за покликом серця».

Мама, яка вчить бути щасливим

З декрету – в декрет. А між тим – сімейні подорожі світом і громадська діяльність. Активістка, голова ГО «Інтелект UA» Марія Козакевич завжди хотіла стати мамою. Ще, певно, з самого малку у ній буяв поклик до материнства. Мало того, вона мала чіткий план – до 30 років народити трійко діточок. План виконано! «Мати дітей – це як носити назовні незахищене серце. У мене таких аж три!» – каже матуся.

Кожного разу це були партнерські пологи, адже чоловік є неабиякою підтримкою для Марії, бере активну участь у вихованні малят. Наприклад, щовечора вони всі разом читають перед сном. І цій традиції стільки років, скільки найстаршій дочці – 10. Таким чином сімейство Козакевичів назбирало вже чималу дитячу бібліотеку. «Чоловік завжди знаходить час на дітей, – розповідає Марія, – і це заслуговує на повагу і захоплення».

Протягом останніх десяти років жінка ніде не працювала, натомість займалася вихованням дітлахів і отримувала від того колосальне задоволення: «Абсолютно не жалкую про це і категорично не погоджуюся з тим, що, мовляв, жінка в декреті починає нудитися. Насправді все залежить лише від жінки, зокрема від її жаги до життя».

Однак дуже важливою для матусі залишається і громадська діяльність у різних керунках. Марічка розглядає цю справу як спосіб покращити те середовище, де ростуть її діти. Зробити його комфортнішим, добрішим і безпечнішим.

«Я – мама, яка хоче навчити своїх дітей бути щасливими», – каже франківчанка. Вона вважає, що найголовніше – наповнити дітей любов’ю. Тоді їм затишно, вони почувають себе впевнено готові ділитися власним світлом зі світом.

 Мама, яка виховує по-сучасному

Тепер івент-менеджер, директор БФ «Платформа соціальних інновацій «Трансформація» Ілона Мурзова впевнена – у неї справжня сім’я. П’ятеро діточок, мама і тато – сім «Я».

Різниця між дітками – близько п’ять років, тож у матусі завжди вистачало помічників, аби побавити сестричок і братика.

Жінка вважає себе сучасною мамою і зізнається – з кожним новим чадом вона помітно дорослішала. Дітей Ілона називає духовними вчителями для батьків, адже недарма малеча народжується саме в тій сім’ї, де народжується. Діти завжди допомагають своїм батькам розвиватися, таким чином всесвіт намагається достукатися до їхньої підсвідомості, зробити їх кращими. Аби лише ті дорослі вміли розпізнати мудру науку.

Багатодітна матуся рекомендує усім батькам курси переорієнтації виховання дітей, які проводять в одному з івано-франківських центрів свідомого батьківства. Вони з чоловіком уже пройшли цей вишкіл, який суттєво змінив сприйняття виховного процесу.

«Коли дитина зробила щось неправильно чи якусь шкоду, ми намагаємося не кричати і не сварити, – розповідає Ілона. – Натомість доступно пояснюємо, які емоції ми з чоловіком пережили через цей капосний вчинок. І це діє: з часом дитина усвідомлює, що кожен вчинок тягне за собою певний наслідок, за який потрібно нести відповідальність».

Найважливіша роль у сім’ї, за переконанням Ілони, належить саме жінці, яка слугує джерелом енергії і натхнення як для чоловіка, так і для дітей. Коли жінка починає працювати над власним внутрішнім світом, її оточення і тим паче найближчі люди автоматично змінюються. «В них просто немає іншого вибору, – посміхається матуся. – Такий закон всесвіту».

Наталя МОСТОВА