Уже багато років франківський музикант і виконавець Тарас Житинський підтримує бійців на передовій та ветеранів у шпиталях, виконуючи козацькі, повстанські й маловідомі народні пісні.

Артист переконаний, що саме через них воїни відчувають зв’язок із поколіннями предків та знаходять сили рухатися далі, пише Галицький кореспондент. 

2 жовтня в Івано-Франківську 68-річний Житинський зібрав слухачів на концерт, де прозвучали козацькі балади, пісні УПА та навіть авторські композиції під гітару. Серед публіки були військові й ветерани, котрі зізнавалися, що співи артиста супроводжували їх у найвідповідальніші моменти: від виїздів на бойові завдання до повернень з фронту.

У доробку музиканта – кілька альбомів, присвячених козацькій спадщині. Однією з особливих композицій у його репертуарі є «Любо, братці, любо» — пісня, яку, за свідченнями очевидців, виконував українською навіть Нестор Махно. Запис української версії свого часу зробив етнограф Олександр Гриб, а до Житинського вона потрапила завдяки касеті з архівним матеріалом.

«Козацькі, стрілецькі чи упівські пісні — це наша нитка, що тягнеться крізь століття. У них закодована сила і ширина української мелодії, незалежно від того, про що вони — про війну чи кохання», — говорить музикант.

Його родинна історія теж нерозривно пов’язана з визвольними змаганнями. Дід воював у військах Симона Петлюри та пройшов три війни, починаючи з 1915 року. Батько став вояком УПА від самого її заснування, а після поразки визвольного руху зазнав радянських репресій і заслання.

З початку війни на сході у 2014 році Житинський активно виступає перед бійцями, називаючи їх козаками. Саме тоді він написав одну зі своїх авторських пісень, вражений тим, у яких складних умовах перебувала українська армія. «Хлопці виходили на шикування в кросівках чи навіть у шльопанцях, зброї бракувало, їжі також. Це не зрівняти з теперішнім військом, яке стало справді потужним і сильним», — пригадує він.

Під час концерту в Івано-Франківську виконавець також заспівав кілька пісень, які сам називає «краденими». Зокрема, розповів про те, що популярна в Росії композиція «Ой, мороз, мороз, не морозь мене» є переробкою давньої української народної пісні, яку він виконує в оригінальній версії.

Для Житинського його творчість — це не лише музика, а й своєрідна реабілітація для військових. Його козацькі пісні допомагають воїнам тримати бойовий дух і водночас нагадують, що українська культура завжди була поруч із тими, хто боровся за свободу.