Поліг 51-річний земляк в Бахмутському районі на Донеччині при виконанні бойового завдання від вогнепальних поранень, отриманих під час мінометного обстрілу ворога.
Роман, як і багато його інших побратимів, мріяли про вільну незалежну Україну. У 2015 році пішов захищати Батьківщину, тоді воював у 80 бригаді. У 2022 році, з перших днів жорстокого наступу окупантів, Герой з честю виконував свій громадянський обов’язок.
“Хто, як не ми – з досвідом”, – казав, стаючи на захист кордонів України.
Роман Бандура закінчив Пуківську школу. Непросте у нього було дитинство. В шість років залишився сиротою, якого ставили на ноги разом з сестрами та братами дідусь та бабуся. Закінчив Рогатинське СПТУ, працював водієм у кількох місцевих підприємствах, останнім часом далекобійником. Виховав сина. Олег сьогодні теж у лавах ЗСУ, на передовій.
Рідні, друзі, колеги запам’ятають його як щирого, доброго, відважного патріота своєї України.
“Роман Бандура назавжди залишиться у наших серцях, щирих молитвах, жертовній і відданій боротьбі, у щоденній наполегливій праці, яка наближає нашу перемогу, у свідомості майбутніх поколінь… Це непоправна втрата для всієї нашої громади!
Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Захисника. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Сумуємо у важку годину скорботи.Ворог відповість за кожне обірване життя, за кожен наш дім, за кожну вулицю!”, – йдеться в повідомлені.
Світло за спиною особливе. Ти не йдеш йому назустріч, воно не сліпить тобі очей, воно позаду тебе. Від нього можна втекти, а можна залишитися із ним і уявляти, як воно зручно розташовується на плечі, немов янгол. Малярство Федора Матейчука саме про це, як і виставка його пам’яті. Світло, що розливається між деревами, квітами, будівлями, між
Війна не просто увійшла в наше життя. Вона, на жаль, стала ним. Нахабно залізши в кожну домівку, у кожну душу. І як я не намагаюся відокремити її від своїх звичних справ, як не пробую виділити їй окреме місце, вона все одно вже в усьому назавжди. Кожного дня вона безжально руйнує світи, які я будувала не
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного