Поліг 51-річний земляк в Бахмутському районі на Донеччині при виконанні бойового завдання від вогнепальних поранень, отриманих під час мінометного обстрілу ворога.
Роман, як і багато його інших побратимів, мріяли про вільну незалежну Україну. У 2015 році пішов захищати Батьківщину, тоді воював у 80 бригаді. У 2022 році, з перших днів жорстокого наступу окупантів, Герой з честю виконував свій громадянський обов’язок.
“Хто, як не ми – з досвідом”, – казав, стаючи на захист кордонів України.
Роман Бандура закінчив Пуківську школу. Непросте у нього було дитинство. В шість років залишився сиротою, якого ставили на ноги разом з сестрами та братами дідусь та бабуся. Закінчив Рогатинське СПТУ, працював водієм у кількох місцевих підприємствах, останнім часом далекобійником. Виховав сина. Олег сьогодні теж у лавах ЗСУ, на передовій.
Рідні, друзі, колеги запам’ятають його як щирого, доброго, відважного патріота своєї України.
“Роман Бандура назавжди залишиться у наших серцях, щирих молитвах, жертовній і відданій боротьбі, у щоденній наполегливій праці, яка наближає нашу перемогу, у свідомості майбутніх поколінь… Це непоправна втрата для всієї нашої громади!
Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Захисника. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Сумуємо у важку годину скорботи.Ворог відповість за кожне обірване життя, за кожен наш дім, за кожну вулицю!”, – йдеться в повідомлені.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи