Життя 30-річного солдата десантно-штурмової бригади однієї із військових частин обірвалося 20 травня 2023 року внаслідок смертельного поранення в голову.
Юрій народився в селі Стебник 3 травня 1993 року. Навчався в Стебницькій школі з 2000 по 2009 рік. З вересня 2009 року навчався в Богородчанському професійному будівельному ліцеї. З вересня 2012 року по жовтень 2013 року працював підсобним робітником в Лисецькій центральній районній лікарні.
З листопада 2015 року Юрія прийняли на роботу електромонтером з експлуатації з суміщенням водія в ПАТ "Лисецький РЕМ", де і працював до серпня 2022 року, поки не був призваний на службу.
Юрій був одружений та мав восьмирічну донечку.
"В цю гірку мить поділяємо горе від непоправної втрати нашого Захисника та схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна пам’ять і слава українському воїну Юрію Кайгородову, який захищав Батьківщину та кожного з нас!", - йдеться в повідомленні громади.
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?