Зважаючи на те, що борщівник викликає опіки шкіри, всі роботи щодо його знищення необхідно проводити у захисному одязі й респіраторі або протигазі.
Про це повідомляють на сторінці Івано-Франківської ОДА.
Спеціалісти управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області інформують та наголошують, що настав період інтенсивного зростання борщівника Сосновського, а також період ефективної боротьби з ним.
Для боротьби з борщівником Сосновського необхідним є об’єднання зусиль та координація дій органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ та організацій, керівників підприємств, господарств різних форм власності та громадян.
Найбільш доступним і простим методом знищення борщівника є викошування. Його необхідно проводити у кілька прийомів, з інтервалом 3-4 тижні, оскільки пагони рослини активно відростають від кореневої системи після кожного скошування. Систематичне скошування не дасть рослині змогу зацвісти і утворити насіння. Більш результативною буде боротьба, якщо після скошування відсікти лопатою товсті корені на глибину 8-12 см, що забезпечує повне знищення рослин.
Не менш ефективним є застосування гербіцидів, яке доцільно проводити навесні на початку вегетаційного періоду, при висоті рослин до 50 см. Проти борщівника рекомендують застосовувати гербіциди суцільної дії гліфосатної групи (використання препаратів на основі ізопропіламінної або калійної солі гліфосату) з додаванням препаратів проти дводольних бур’янів з діючою речовиною (2,4 Д, дікамба, та інших) відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», які можна придбати у торговій мережі спеціалізованих магазинів, в офіційних дистриб’юторів засобів захисту рослин.
“Покращити становище та досягти успіху у боротьбі з борщівником Сосновського можна лише спільними зусиллями шляхом проведення відповідних заходів на своїх ділянках землевласниками та землекористувачами”, – підкреслили в дописі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює