Мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність головний сержант Ігор Лаврів загинув на полі бою на Донеччині 15 січня.
Ігор народився 2 березня 1982 року в Тужилові. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення здобув фах столяра в Богородчанському училищі. Захоплювався мисливством. Працював в одній із хлібопекарень Калуша.
Головний сержант Ігор Лаврів був командиром штурмового відділення – командиром машини штурмового взводу штурмової роти. Побратими згадують Ігоря Лавріва як людину універсальну.
"Йому можна було довірити усе: від зброї до техніки. Коли надійшла його черга захищати Батьківщину на передовій – прийняв рішення спокійно і виважено", - йдеться в дописі.
На могилі воїни склали подяку матері за достойного сина, вірного своїй рідній землі, своїй нації.
Героя похоронили на місцевому кладовищі у рідному селі. Тут залишилась його дружина, батьки, двоє дітей.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні