Земля Калущини провела в останню дорогу Любомира Фединяка.
Про це йдеться на сторінці міського голови Андрія Найди.
Любомир народився 23 січня 1976 р. у селі Кропивник. З дитячих років любив спорт. Після закінчення школи навчався у фізкультурному технікумі, а згодом закінчив Тернопільський університет.
Розпочав свою трудову діяльність у ДЮСШ «Сокіл» тренером з волейболу. З 2000 року працював у Калуському політехнічному коледжі викладачем, а пізніше займав посаду заступника директора з виховної роботи.
"Завжди справедливий, доброзичливий, розсудливий та відповідальний. Любоир був хорошим сином, люблячим чоловіком, батьком, братом, безвідмовним другом, відважним побратимом та добрим односельчанином", - йдеться в дописі.
Безмежно відданий своїй улюбленій справі, як тренер Калуської збірної з волейболу здобув велику кількість нагород команди-переможця.
У перший же день повномасштабного вторгнення Росії став до лав Збройних Сил України, щоб захистити майбутнє своїх дітей.
Героя поховали на кладовищі в рідному селі Кропивник.
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і часто. На пресконференціях та в інтерв’ю. А головне — в документах. Бо без них нав
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з