• На платформі Netflix вийшли ще дві українські стрічки

  • Це фільми “Тісто” та “Чому я живий”.

    На стримінговій платформі Netflix з’явилися ще дві українські стрічки.

    Вони вже викликали інтерес серед глядачів, пише 24 Канал.

    “Тісто”

    У цій документальній стрічці розкривається світ української кухні, який зацікавить всіх прихильників кулінарних витворів. Творча команда вирушає у захопливу подорож Україною з метою зустрічі з різноманітними та цікавими особистостями: кухарями, пекарями, кондитерами, рестораторами та просто любителями гастрономічних пригод. Ці особистості виступають як автори, дослідники та зберігачі найцінніших кулінарних рецептів, які передають традиції, пов’язані з виготовленням страв із тіста.

    Для глядачів відкриється можливість дізнатися більше ніж двадцять унікальних кулінарних рецептів, що дозволить зануритися у захопливий світ української кулінарії.

    “Чому я живий”

    Це історична стрічка, що ґрунтується на реальних подіях. Дія розгортається в Маріуполі перед початком війни. Сімнадцятирічні Фрося та Льончик взаємно закохані, сповнені мрій про щасливе подружжя. Але Фрося – українка, а Льончик – єврей, що ускладнює затвердження їхнього союзу перед батьками.

    Олексій Іванович, батько Фросі, хоч і добрий чоловік, але глибоко вірний православний християнин. Як йому змусити себе згодитися на шлюб з представником іншої віри? Незабаром Фрося завагітніє. Приходить перший день війни. Льончик вирушає на фронт. Місто опиняється під окупацією.

    Розбиті мрії, зруйнований танцмайданчик, зрада, мародерство, фашистський терор проти євреїв, навіть найменші діти мішаного походження стають жертвами.

    До теми: “Бріджертони” і не тільки: 10 найпопулярніших серіалів на Netflix

     



    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    НАШІ КОЛУМНІСТИ ТА БЛОГЕРИ

    Соболик ТетянаСоболик Тетяна

    Правда про дезінформацію. Погляд Польщі

    «А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,

    Деркачова ОльгаДеркачова Ольга

    «СОРОКА, ЯКА НЕ МОЖЕ ВТОРОПАТИ, ЩО РОБИТЬ ЩУКА»

    Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає

    Палій ЮліяПалій Юлія

    Блог дружини військового: хочу, щоб мене пам’ятали хорошим

    Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про

    Рязанцева ЯнаРязанцева Яна

    Покровський напрямок: що зараз відбувається на українському сході?

    В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів.  Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи