Село Яворів Косівського району, що на Івано-Франківщині, вважають єдиним селом в Україні, де виготовляють ліжники. Живе в цьому селі добре відома майстриня ліжникарства Богданка Шрайбер.

Молода жінка розповіла “Галицькому кореспонденту”, що це ремесло передається в їхній сім’ї з покоління в покоління. Цим займалися бабуся та мати майстрині, а нині пані Богданка продовжує родинну традицію.

“Зізнаюся чесно, я ніколи не думала, що буду професійно займатися ліжникарством, – каже майстриня. – У дитинстві я бачила, як важко фізично працювали над виготовленням ліжників бабуся та мама.

Тому я пішла вчитися і здобула вищу освіту. Я мріяла працювати за спеціальністю, а не тягти вовну і стояти за верстатом. Це копітка щоденна робота. Але, на щастя, згодом я зрозуміла, що не можу жити без цього процесу. Я почала виготовляти вироби із вовни. Жодного дня я так і не працювала за освітою та фахом менеджера. Тепер розумію, що ліжникарство – це справа мого життя. В мене ростуть донечки і найстарша, якій лише 7 років, уже вміє виконувати деякі елементи роботи з вовною. Хочу працювати і розвиватися, щоб не загубилося, не пропало це старовинне ремесло”.

Коли минулого року розпочалася війна, то пані Богданка з чоловіком почали збирати ліжники і передавати їх на фронт. Майстриня розповіла, що до цього збору активно долучилися місцеві майстрині села Яворів. Писала жінка оголошення про збір і у соцмережах. Тоді вдалося відправити на фронт 30 штук ліжників та 300 пар шкарпеток з вовни для військових.

“Рік триває війна. Коли передаю теплі вовняні шкарпетки чи ліжник на передову, то на душі стає хоч трішки, але легше. Розумію, що нашим захисникам доводиться спати в окопах на холодній та мокрій землі. А отримавши наш ліжник воїн може постелити його та ще й накритися ним зверху. Хоча це мій маленький вклад, але кожен воює на своєму фронті. Вірю, що перемога близько і військові зможуть особисто згадати теплим словом ту чи іншу майстриню з Яворова – столиці ліжникарства”.

Мар’яна ЛОКАТИР