Відкрили меморіальну дошку найрідніші люди – батьки та дружина.
24 листопада у селі Гарасимів Обертинської територіальної громади на фасаді ліцею відкрито меморіальну дошку Калинюку Василю, який загинув на Бахмутському напрямку.
Віддати шану Герою прийшли рідні, представники влади, священники, друзі, педагоги, учні, жителі громади, інформують на сторінці Обертинської територіальної громади.
“Немає слів, щоб висловити біль втрати Синів, Чоловіків, які ціною власного життя відстоюють мир для нашої країни. А Василю було тільки 24. Він повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну від підступного та жорстокого ворога”, – згадують про бійця на сторінці громади.
Нагадаємо, що воїн навчався у місцевій школі, потім – в Івано-Франківському профтехучилищі. Коли розпочалася війна, Василь перебував за кордоном. Хлопець повернувся додому і пішов добровольцем на фронт.
22 вересня Василь загинув під Бахмутом від пострілу ворожого снайпера.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює