Виборча кампанія – це завжди шоу, проте фінальною крапкою у ньому є сміх не глядачів-виборців, а переможця. Він завжди один і сміється останнім. Учасники шоу – люди дуже різні: хтось йде на вибори, бо шеф відправив, комусь нудно і хоче розважитися, хтось вже без влади не може жити, а інші просто статисти. Проте громадянам, які споглядають це шоу, 25 жовтня прийдеться визначитися, за кого з тих усіх “акторів” проголосувати.

А політики ­- завжди хороші актори. Для того, щоб трохи розвіяти передвиборчий туман красивих слоганів, палких промов та смішних обіцянок, подивимось, а чи могли кандидати дозволити собі таке коштовне шоу для виборців – телерекламу, зовнішню рекламу, друк газет, концерти та агітаційні заходи.

 

“ПРИВАТний” кандидат

Олександр Шевченко, якого пов’язують з фінансово-промисловою групою “Приват” Ігоря Коломойського, у всіх своїх виборчих кампаніях завжди був серед лідерів з витрат на коштовну телерекламу, величезну кількість білбордів та реклами в газетах. При цьому загальна сума його сукупного доходу в 2014 р. становила понад 2 млн. гривень. У 2013 р. Олександр Леонідович отримав дохід понад 120 тис. грн., а сім’я нардепа заробила майже 700 тис. грн. У 2011 р. майбутній народний обранець заробив за рік майже 147 тис. грн., а його сім’я – майже 70 тисяч.

Не треба забувати, що Олександр Шевченко – нині один з лідерів партії “УКРОП” – брав участь у трьох виборчих кампаніях до парламенту, а зараз кандидує на посаду міського голови Івано-Франківська. Профінансувати всі ці виборчі кампанії з власної кишені, згідно з декларацією про доходи, неможливо. Мабуть, відповідь на питання, хто фінансує Олександра Леонідовича, можуть дати лідери новоствореної партії “УКРОП”, члени команди одіозного олігарха Геннадій Корбан та Борис Філатов, які ніколи не приховували свої чималі статки.

У 2012 р. рух “ЧЕСНО” визначив Олександра Шевченка як фігуранта антикорупційних розслідувань, зокрема щодо непрямого підкупу виборців.  Адже Шевченко був на той час директором туристичного комплексу “Буковель”, що реалізовував програму для пенсіонерів-дітей війни (приймав по 100 осіб похилого віку в межах кожного заїзду на “Буковель”). Для них влаштовували безкоштовний відпочинок на курорті, екскурсії та концерти. Крім того, тодішній кандидат у нардепи в одномандатному виборчому окрузі №83 з центром в Івано-Франківську надавав кошти на ремонт дитячих садочків та спортивно-атлетичного клубу на території області.

Розмах не по кишені

Інший впливовий кандидат, міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, вже втретє балотується на цю посаду. Навіщо? Питання,  звичайно, риторичне. Та не риторичним є питання: а звідки ж у Віктора Андрюсовича фінансування на виборчу кампанію?

Згідно з декларацією, яку він подав до ТВК, за 2014 р. він заробив 122 тис. грн., а його сім’я отримала майже мільйон гривень доходу. У 2013 та в 2012 роках Віктор Андрюсович, живучи на мерську зарплату, також заробив набагато менше, ніж його сім’я, що стабільно отримувала дохід близько мільйона гривень.

Чекаємо публічної заяви від Віктора Анушкевичуса як одного з найрейтинговіших кандидатів про те, звідки у нього гроші на сіті-лайти та друковану продукцію. Незважаючи на те, що експерти вважають його достатньо самостійним політичним гравцем у місті, питання фінансування для політиків завжди показує їхню певну залежність.

Руслан Марцінків, кандидат від ВО “Свобода”, часто у соціальних мережах отримував закиди про неймовірно велику кількість друкованих агітаційних матеріалів та білбордів. Ще до старту виборчої кампанії ми могли бачити рекламні ролики на телебаченні та палатки політичної сили, від якої він висувається, в центрі міста.

Для того, щоб профінансувати таку масштабну виборчу кампанію, потрібно мати досить великі статки. Проте в декларації Руслана Романовича повідомляється, що в 2014 р. він заробив лише 167 тис. грн., а його сім’я – майже 64 тис. грн. У 2013 р. дохід “свободівця” склав трохи більше 230 тис.  грн., а членів його сім’ї – півмільйона гривень. А в 2012 р. майбутній нардеп заробив скромні 89 тис. грн, а його сім’я – 229 тисяч.

Тобто великого доходу за останні роки один з лідерів ВО “Свобода” не отримував. Тоді звідки фінансові ресурси на його виборчу кампанію, яка коштує, за оцінками фахівців, декілька мільйонів гривень? Тому чекаємо і від Руслана Романовича публічного звіту з інформацією про те, а хто ж пожертвував кандидату кошти на політику.

 

Непосидючий політик

Ігор Насалик, народний депутат і екс-мер Калуша, який балотується в мери Івано-Франківська від президентської партії “Солідарність”, свої статки ніколи не приховував і завжди публічно декларував, що є багатою людиною. Згідно з його декларацією, у 2014 р. Ігор Степанович отримував невисоку зарплату нардепа, проте сім’я політика мала дохід у розмірі майже 3 млн. 800 тис. грн. У 2013 р. він також заробив лише 146 тис. грн., але його сім’я сукупно отримала 1 млн. 818 тис. грн.

Також у декларації політик показав коштовний автопарк, в якому можна знайти “Porshe”, “Bentley” та “Mercedes”. До того, як піти в політику, Насалик активно займався підприємницькою діяльністю у сфері нафто- і газовидобування, де, за його словами, і заробив свої статки.

Однак йому закидають легку зміну політичної позиції, адже частенько Ігор Степанович змінював депутатські фракції у Верховній Раді та й політичні партії протягом своєї політичної кар’єри.

 

А хто там, за спинами?

Володимир Чорноус, юрист та депутат Івано-Франківської міськради, вже не перший раз бере участь у виборах як до Верховної Ради, так і на посаду міського голови облцентру. У 2014 р. він отримав сукупного доходу 48 тис. грн., а його сім’я – лише 14 тисяч. Проте й агітаційної продукції під час цієї виборчої кампанії від Володимира Ярославовича – небагато. Агітатори розклеюють плакати, роздають програму та розміщують на вулицях агітаційні стенди.

Володимир Чорноус постійно опонує у міськраді меру Віктору Анушкевичусу і є досить відомим у місті депутатом. Його вважають близьким до народного депутата від БПП Юрія Солов’я.

Об’єднання “Самопоміч” Андрія Садового висунуло на міського голову Ірину Кулинич, яка працює директором департаменту економіки Львівської міськради. За 2014 рік Ірина Вікторівна отримала дохід у розмірі 121 тис. грн, а її сім’я – лише 23 тиc. грн.

Проте політичну рекламу кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська таки можна побачити на носіях зовнішньої реклами, флаєрах та в газетах. Поки що інформації про те, хто фінансує мерські вибори кандидата від “Самопомочі”, немає. Хоча якщо політична сила себе позиціонує як нова, то й підходи до фінансування мають бути новими.

До речі, лобіювання Ірини Кулинич як кандидата в мери приписують голові Львівської ОДА Олегу Синютці. Раніше він працював заступником мера Львова Андрія Садового, а до того був заступником мера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка, і на обидвох роботах його підлеглою була Ірина Кулинич.

Найкращий спосіб визначити, від кого політик залежний і чиї інтереси буде відстоювати, – це дізнатись інформацію про те, хто його фінансує. Адже люди, час та гроші – це найважливіші ресурси в політиці. Якщо політик соромиться публічно говорити, хто дає гроші на коштовні агітаційні матеріали, тоді йому точно є що приховувати.

В якісно зрежисованому політичному шоу завжди є сценаристи, помічники, працівники сцени тощо, які часто-густо і є насправді головними дійовими особами. Знати справжніх дійових осіб – це не просто наше право, але й обов’язок. Адже громадяни після Революції гідності змінилися, треба змінити ще й політиків. Або замінити їх на інших, готових грати по-новому.

Тарас СЛУЧИК