Звичайно, коли говорять про Городенківщину, багатьом відомі Раковецький та Чернелицький замки чи неймовірної краси костел Непорочного Зачаття Діви Марії, де творив Й. Пінзель. Але цей край багатий і на інші цікаві природні й історичні місцини, про які мало хто знає. А вони варті того, щоб про них говорили. Про кілька з них розповість «Галицький кореспондент».

У кургані, ймовірно, похований сам вождь

Село Острівець, насамперед, славиться заповідником державного значення «Масьок», який розкинувся на 25 га. Це свого роду Придністровський степ, де зустрічаються рідкісні рослини, занесені до Червоної книги, козулі, дикі кабани, черепахи. Сюди навіть прилітає рідкісний для України чорний лелека. А в одній із карстових западин заповідника розлилося особливе озеро Буркало, яке взимку не замерзає.

Загалом Острівець – одне з найдавніших сіл Городенківщини, де дослідники свого часу виявили поселення культури Ноа, сарматські поховання, прикмети Трипільської культури та навіть давньоруської доби. За словами місцевого краєзнавця Романа Дронюка, в одному із сарматських курганів, ймовірно, похований сам вождь, оскільки під час розкопок могили були знайдені мечі та обладунки. Також про високий чин похованої людини говорило й те, що вона похована була рівно, а в інших могилах люди лежали боком і зв’язані.

Якщо прикласти вухо, можна почути дзвін дзвонів

Кургани можна зустріти і в Чортівці та Білці, а в Копачинцях є особливе урочище Городище. Кажуть, тут колись було однойменне поселення, засноване приблизно в XII-XIII ст. Його свого часу спустошили набіги татарів. Про це свідчить пам’ятний хрест, який поклали на честь визволення від татарського іга. Також у селі донині зберігаються сліди стародавньої церкви. Існує легенда, що якщо на Пасху прикласти вухо до місця, де колись, ймовірно, стояла святиня, можна почути дзвін дзвонів.

Монахова скала й водоспад Гукало

Помандрувавши до Вільхівців, тут можна зустріти особливе місце – Скелю монаха або Монахову скалу, як її ще називають. З нею пов’язана цікава легенда. У XVII ст. підданий польської родини Потоцьких заклав у присілку Монастирок монастир. Та в 1789 р. він перестав існувати через малу кількість монахів. Звідти, за легендою, переплив і осів у Вільхівцях молодий монах-пустельник. Мешканці села часто бачили юнака в чорному, який вмивався під водоспадом Гукало, ставав на коліна і довго-довго молився. В урочищі Кривцева він збирав лікувальні трави й лікував селян, які часто зверталися до нього за допомогою.

Щоб очі не боліли люди дивляться на дністровську воду

У селі Корнів в урочищі Романівка можна натрапити на ще одну символічну скалу, але вже Довбушеву. Кажуть, що у XVIII ст. через село проходили опришки. І тут збереглася скала з відбитком лівої стопи й топірця. За словами місцевого історика Івана Плисконоса, це орієнтовно 40-й розмір взуття. Ймовірно, була й права стопа, але частина стопи відкололась.

Є в Корневі й урочище Закла, де колись полюбляв прогулюватися граф Мечислав Дідушицький. Вид з урочища – просто неймовірний. Недаремно граф називав це місце частинкою Швейцарії. Донині у місцевих мешканців збереглася великодня традиція. Щоб не боліли очі після великоднього сніданку люди йдуть до урочища Закла або на Обочі (пагорби над Дністром) й дивляться на дністровську воду. Така традиція є і в Копачинцях. Дивляться мешканці на Дністер із вищезгаданого урочища Городище.

Біля могили знайшли частину козацької булави

У Городниці особливим місцем є Могила. Так її в селі називають. Тут стоїть символічний великий хрест і три плити, які символізують три області: Івано-Франківську, Тернопільську й Чернівецьку. Місце вибрано недаремно, адже саме звідти чітко проглядаються ці три області. Хрест був поставлений ще за польської окупації, але в радянську добу московські варвари його кудись повалили. Відновили хрест в 1991 році. Мешканець Городниці, співак Андрій Кучмей вирішив віднайти той давній хрест, та не знайшов. Натомість вдалося віднайти залишок козацької вежі й рештки козацької булави. Всі експонати бережно було відправлено до львівського музею, але в період Другої світової війни вони дивним чином кудись зникли.

Юлія МАРЦІНІВ        

Як ми повідомляли раніше, «Галицький кореспондент» розпочав своєрідне «полювання» на стародруки Городенківщини. Перший наш матеріал – Незвідана Городенківщина: одне з найдавніших Євангеліє зберігається у Чернелиці

Другий матеріал – Незвідана Городенківщина: Поточище – перше село в Україні, де постав пам’ятник Каменяреві – Івану Франку

Третій матеріал – Незвідана Городенківщина: перша приватна школа була відкрита в Рашкові

Четвертий матеріал – Незвідана Городенківщина: покутське коріння родини письменника Нестайка

П’ятий матеріал – Незвідана Городенківщина: листи із заслання організатора драматичного гуртка в Слобідці зберігаються й досі

Шостий матеріал – Незвідана Городенківщина: чи був парох Винограда Костянтин Цісик родичем Квітки Цісик?

Сьомий матеріал – Незвідана Городенківщина: Поточище – село, що таїть таємниці