Доброта і щедрість не завжди доречні. Переказуючи гроші на допомогу хворій дитині чи сім’ї в скруті, людина має робити це відповідально – ретельно усе перевіривши. Шахраїв, котрі розчулюють жалісливими історіями і моторошними фото, в соцмережі море. Історії і світлини – крадені, а ось шахрайські рахунки – справжні.

Їх ніхто не зупиняє

Франківка Надія Дяченко кілька років співпрацює з благодійним фондом «Я майбутнє України», який заснувала відома українська волонтерка Марта Левченко.

Зараз Надя постійно опікується десь із десятком хворих діточок. Максимчику потрібна регулярна реабілітація за кордоном, Володя має надію почати ходити, але теж необхідно лікуватися, Іванкові потрібна дорога операція і пожиттєва реабілітація…

Волонтерці нерідко телефонують незнайомці. Частіше просять, але й бувають періоди, що більше дають пожертви. Якщо просять, вона одразу ставить чіткі запитання, перевіряє, аби зрозуміти, чи дійсно людина потребує допомоги, чи, може, шахрує. Іноді просять грошей, бо в хаті ніхто не працює і нема за що жити. «Уявляєте? Навіть до такої міри люди нахабніють, – каже благодійниця. – Вдома всі здорові, а просто робити не хочуть». 

Зазвичай Надія йде додому до людини, яка каже, що потребує допомоги. Багато розмовляє, випитує подробиці, фотографує лікарняні виписки, інші документи. «Це ж моя відповідальність перед доброчинцями», – каже вона.

Саме такі візити часто допомагають викрити шахраїв. Якщо людина, яка просить допомогу, не хоче бачити волонтерів у себе вдома, отже, на те є причина. І це може бути лише одна причина: насправді ця людина не є нужденною. Волонтерки БО «Час добра і милосердя» Валерія Кушніренко і Наталя Іващенко мають не одну таку історію в своєму досвіді.

«Нерідко в постах про допомогу люди пишуть, що живуть у глухому селі, куди важко дістатися. А ми сідаємо в авто і їдемо, – каже Наталя Іващенко. – Так було з дівчиною Людмилою. Сама звернулася, казала, що сирота, що виховувалася в інтернаті, має двох малих діток, одна з яких щойно народилася, чоловік розбився на мотоциклі, похований в сусідньому селі, сестра не хоче спілкуватися… Відповідала на всі запитання, грошей не просила, лише підгузки, дитячі суміші. Але все одно до її посилок ми додавали ще якийсь одяг, продукти. Потім зібралися до неї в гості, бо ж все одно треба перевірити. Ледве знайшли те село, брели полями-лісами. Хатина маленька, на мотузках висів випраний дитячий одяг… Дівчина виглядала змордованою, була не розчесана, в заношеному одязі. А ще вдома сиділа якась жінка, яку нам представили як куму. Немовлятко лежало в колисці накрите аж по саму голову. Ми з Валерією здивувалися, запитали, нащо вона так вкутала дитину – в хаті ж дуже тепло. Дівчина відмахнулася, мовляв, нехай так буде. Вже тоді я помітила якусь показовість, відчувала, щось тут не так».

Через деякий час до волонтерок звернулася жінка з Калуша, яка на фото впізнала Людмилу, казала, що вже довгий час їй помагає, причому суттєво. Волонтерки зателефонували до сільського голови і все швидко з’ясувалося: у тій хаті насправді живе сестра Людмили, а немовля в колисці – це чотиримісячна дитина сестри. Тому і вкутали аж по саму голову – аби приховати вік. А Людмила живе в сусідньому селі, з чоловіком і його батьками, в одній з найкращих у селі хат. Родина – заможна. Війт села дуже спереживався, як свекор зі свекрухою перенесуть цю звістку, вони дуже хороші люди і не витримають ганьби.

«Ми знову поїхали до Людмили, але вже без попередження і в її справжню домівку, – каже Наталя Іващенко. – Цього разу Люда виглядала зовсім по-іншому: гарна зачіска, красивий домашній халат… Хата – найкраща на всій вулиці, величезний двір, викладений бруківкою… Свекруха мало не знепритомніла, коли почула правду: «Людо, чого ж тобі не вистачало? Ми ж вам усе даємо!»

Потім виявилося, що дівчина регулярно отримувала посилки від різних фондів, багато віддавала своїй сестрі. Це тривало роками – ніхто не хотів їхати у те глухе село, аби перевірити. Якщо вдома бачили посилки, дівчина казала, що в інтернеті є група, яка надсилає подарунки для сиріт. Словом, Люда так і не змогла чітко пояснити, для чого вона закрутила всю ту аферу.

Інша жінка писала в соцмережі про досить типову ситуацію: п’ятеро малих дітей, чоловіка нема, страшні злидні, живе в селі, куди ні пройти, ні проїхати. Регулярно штампувала дописи: потрібне взуття, потрібен одяг, мене ніхто не розуміє і т.д.

Коли Наталя їй написала, що фонд може взяти її під опіку, але спершу волонтери мають приїхати до неї додому, то жінка відповіла, мовляв, уже нічого не треба. Але через 15 хвилин іншій благодійниці, яка насправді була Наталиною подругою, вона детально розписала, чим саме необхідно допомогти, і дала адресу поштового відділення села. Коли волонтерка зателефонувала до сільського голови, то з’ясувалося, що про таку жінку там і не чули.

Волонтери провели ціле розслідування, і виявилося, що ця жінка жила в сусідньому селі, прізвище мала інше, дійсно виховувала п’ятеро дітей, але геть не бідувала і тим паче не була самотня, як розписувала у своїх дописах, має адекватного чоловіка. Війт села був шокований: ніколи би не міг подумати, що його сусідка буде такі афери робити.

«Ми приїхали до неї додому, – розповідає Наталя Іващенко. – Хата старенька, але в доброму стані. Жінка була на городі, нас зустрів її чоловік. Коли дізнався, хто ми і чого приїхали, то від сорому не знав, куди подітися. Він нічогісінько не знав і не міг второпати, навіщо дружина таке затіяла. Чоловік зателефонував їй і дав нам слухавку. Жінка влаштувала істерику: «Якщо ви зараз не підете з мого подвір’я, то я собі щось зроблю». Я пояснювала їй, що ми приїхали з добром: якщо справді потрібна допомога, ми – відкриті, але якщо хтось хоче просто нажитися, то хай спам’ятається. За все треба нести відповідальність. Деякі шахраї роками пишуть жалісливі дописи і з того й живуть. Їх ніхто не зупиняє, не перевіряє. Люди самі ж і розв’язують таким руки».

Часто шахраї крадуть фото людей і виписок з реальних дописів про допомогу. Тому авторам таких світлин обов’язково треба накладати водяний знак десь посередині фотографії – аби не можна було його зняти у фотошопі. Можна, наприклад, ледь помітними цифрами накласти на зображення свій картковий рахунок чи логотип благодійної організації – таке фото вже буде захищене від шахрайських схем.

Волонтерка благодійного проєкту «Янголи поруч» Ореста Возняк каже, що немало зловживань трапляється напередодні Дня святого Миколая. Мами пишуть одразу до багатьох благодійних організацій, аби отримати святкові подарунки для дітей. Хтось намагається підстрахуватися на випадок, якщо десь не відгукнуться, а хтось просто хоче отримати якомога більше. Крім того, також пишуть у всі групи української діаспори в різних країнах. Причому в багатьох групах адміністратори заздалегідь попереджають, аби мами не зверталися за подарунками, якщо вже писали такий самий запит іншим спільнотам.

«Я помітила дві крайнощі, – каже Ореста Возняк. – Є пробивні мами, які звертаються, куди лиш можна, нерідко зловживаючи тими всіма допомогами, а є мами, які від сорому чи від незнання не просять ніде, хоча живуть дійсно в дуже сильній скруті».

Люди не хочуть бути потерпілими

На початку цього року на Івано-Франківщині кіберполіцейські викрили шахрайку, яка в соцмережі наживалася на зборі коштів начебто для своєї онкохворої молодшої сестри.

Аферисткою виявилася 20-річна калушанка. Фотографії хворої дитини шахрайка знайшла в мережі і жодного стосунку до неї не мала. Працівники кіберполіції з’ясували, що на картковий рахунок шахрайки небайдужі люди з різних областей України перераховували гроші для допомоги дитині, однак шахрайка використовувала їх для власних потреб.

У лютому почалося досудове розслідування, а в березні аферистці повідомили про підозру у вчиненні злочину. Санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі.

Здавалося б, якщо у соцмережі так багато шахраїв, котрі збирають гроші на лікування, то чому протягом року вдалося затримати лише одну аферистку? Як пояснює Тарас Мороз, начальник відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області Департаменту кіберполіції НПУ, у всіх решта випадках під час перевірок з’ясовувалося, що зняття коштів відбувалося в інших регіонах України. А цими справами мають займаються лише місцеві кіберполіцейські.

Є ще й інша проблема. Під час розслідування афери також визначають осіб, які переказували гроші на картку шахрая. Ці благодійники вважаються потерпілими. І, як правило, вони з усієї України. Коли поліцейські запитують, чи хоче така людина бути потерпілою і написати заяву, то здебільшого отримують відмову – їй надто далеко їхати до франківського відділку через, наприклад, 200 гривень, які вона пожертвувала. Нехай і на шахрайську схему. Тоді як в аферистів ось таким чином потроху набігають десятки тисяч гривень на рахунках.

До речі, іноді шахраї навіть знаходять однофамільця людини, яка дійсно збирає гроші – аби при переказі коштів не виникло жодної підозри. Як правило, таких однофамільців злочинці шукають серед безхатьків чи асоціальних осіб.

Стоп шахрайство

У соцмережі є група «Стоп шахрайство», де люди пишуть про фейкові збори і шахрайські акаунти, також там можна знайти купу порад і рекомендацій, аби не потрапити в пастку онлайн-аферистів.

1. Критично перевірити сторінку того, хто просить, а для цього звернути увагу, чи сторінка не нова. Якщо вона створена сьогодні, а інформації там нуль – це шахрайство. Якщо сторінка створена давно, але на пости про дітей жодної реакції від друзів – це шахрайство. У цьому разі сторінка взята в оренду. Треба глянути, чи є ще дописи про допомогу і відколи їх почали публікувати. Чи є звіти, куди йдуть гроші. Чи є друзі: якщо більшість друзів – іноземці, отже це шахраї. Якщо дуже мало друзів, то, швидше за все, теж шахраї.
2. Зробити пошук фотографій у Google через Chrome. Зробити пошук тексту з допису, номер рахунку і номер телефону в пошуковому вікні Фейсбук або Google. Деколи під одним номером рахунку виставляють різні пости про допомогу, або волонтери вже попереджали, що цей номер – шахрайський. Звіряти номери рахунків, якщо ви знайшли такий самий текст в інших постах у Фейсбуці.
3. Не вірити усім фото, на яких є маркування фондів. На жаль, є фонди, які створені саме для шахрайських зборів.
4. Не вірити тим постам, де нема довідок. Питати за довідки. Щоправда, за такі запитання шахраї блокують, але ви будете точно знати, що це – шахраї. Довідки повинні бути добре відсканованими. Не раз втюхували довідки на зовсім інше ім’я. Треба уважно ознайомитися з документами, які прикріплені. Часто шахраї тупо копіюють текст, і виходить: батько просить, а у дописі розповідається в жіночому роді. Дивитися на дату довідок: щоб чітко було видно і нічим не затулили (наприклад, номером рахунку).
5. Обов’язково читайте коментарі під дописом. Прогорніть хоч кілька коментарів, можливо, раніше вже було попередження, що це шахрайський збір. Хоча здебільшого такі коментарі аферисти одразу видаляють. Тому також треба звертати увагу на антилайки. Бо коментарі можна видалити, а лайки – ні.
6. Якщо просять перерахувати кошти на телефон або електронний гаманець – це шахраї.
7. Якщо під час переказу грошей з картки ПриватБанку на рахунок цього ж банку не з’являється ім’я і прізвище отримувача чи воно не збігається із тим, що вказано в дописі, це шахраї. Якщо ви переказали гроші, повіривши шахраям, а потім дізналися правду, телефонуйте у свій банк і розкажіть ситуацію. Гроші не повернете, але банк заборонить перекази на ту картку.

А ще в групі багато пишуть на тему плюсів у коментарях. Коли люди читають пост зі збором на тяжкохвору дитину, часто хочуть негайно чимось допомогти. Нерідко міркують приблизно так: перерахувати гроші я побоююся, але дитинці співчуваю. Як би допомогти так, щоб нічим не ризикувати? Фейсбук піднімає пости, в яких багато коментарів, тому залишу коментар, щоб побільше людей дізналися про цей збір. А кожен нехай вирішує сам: переводити гроші чи ні.

І ось 20 користувачів пишуть в коментарях плюси, мовляв, підтримую. Що бачить двадцять перша людина? Купу плюсів у коментарях, десь благально складені долоньки… Очевидно, що вона думає так: «Люди підтримують цей збір, напевно, вони знають, про кого йде мова. Напевно, дитина дійсно потребує». І перераховує гроші.

Що ми бачимо в коментарях під дописом? П’ять годин тому коментар: «Це шахраї!» Але люди все одно продовжують ставити плюси. Не аналізуючи, не думаючи, навіть не читаючи.

«Якщо хочете займатися інформаційною підтримкою благодійності, виберіть для себе перевірені фонди або волонтерів, – йдеться у групі. – Не можна поширювати неперевірені збори. У батьків хворих дітей і так розпач, а коли вони бачать, як по всьому інтернеті шахраї заробляють на їхній біді, у них взагалі шок».

Наталя МОСТОВА