12 січня після ракетного обстрілу селища Нью-Йорк, що на Донеччині, Петро опинився у мішку для загиблих.
З початком великого вторгнення Петро працював на Київщині, тож з перших днів взяв до рук зброю, був водієм штурмової групи. Брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, Бахмут.
Торік 12 січня під час чергового бою 5 штурмова бригада вибила вагнерівців із позицій та займала оборону, але ворог продовжував поливати вогнем. Осколки влучили у Петра, розтрощили тазові кістки та перебили ногу. Чоловік стікав кров’ю і знепритомнів, пише "Галицький кореспондент" з посиланням на сторінку Городенківської міської громади.
Далі отямився, коли його запаковували у чорний пакет для тіл, від шоку почав кричати. На чолі вже був написаний порядковий номер як у загиблого.
Потім його життя рятували у Києві, згодом в Івано-Франківську. Тепер захисник проходитиме реабілітацію в Городенківській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування.
Війна познайомила Петра з його дружиною Надією, подружжя тішиться новонародженій донечці, якій виповнилося 4 місяці.
Про плани на майбутнє Петро відповідає однозначно і ствердно:
«Підлікуюся і назад добровольцем до побратимів, виборювати нашу землю від московських окупантів».
Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!
Соболик Тетяна
