Пам’ятай день святий святкувати, або Що і в які церковні свята не можна робити

  • Календарний рік має 365 днів. Якщо взяти його в руки, то кожен день – це пам’ять про того чи іншого святого. Для віруючої людини, яка бере активну участь у житті церкви і знає всі присвятки церковного календаря, це не є так суттєво. Але часто ми чуємо, чи то в громадському транспорті, чи то в магазинах, як люди напередодні великих або малих свят питають один одного: а завтра працювати можна чи ні? Або: “У вас завтра Служба Божа в церкві є? Бо кажуть, що то невелике свято, а лише присвяток”.

    Готуючи цей матеріал до друку, журналістка поспілкувалася зі священниками як української греко-католицької церкви, так і православної. Духовні отці розповіли, що люди часто неправильно розмірковують: завтра свято, робити нічого не можна, то піду в ліс по гриби, на футбол чи у гості до друзів. Але ніхто, на жаль, про відвідування храму не говорить. Якщо свято, то свято – ні працювати, ні молитися не треба… Тому священнослужителі закликають відкласти всі життєві турботи і заново відкрити для себе цінність життя в єдності з Богом та ближніми. А що ж з цього приводу думають краяни?

    Священник о. Євген СОРОЦЬКИЙ, житель с. Сваричів, настоятель Храму первомученика архидиякона Стефана ПЦУ м. Калуш:

    – Будь-яке православне свято розпочинається з участі людини у Божественній Літургії. Відповідно, людина, беручи участь в Богослужінні, не може фізично виконувати якусь роботу, бо вона перебуває в храмі. В часи гонінь на Церкву в древності християни не мали вихідних церковних свят, а змушені були ходити на роботу, виконувати фізичну працю. Це не вважалося гріхом. Тому не слід акцентувати увагу, чи можна працювати, чи не можна у свята великі та малі. Більше треба звертати увагу на те, а чи я беру участь у Богослужінні, чи просто відсиджуюсь вдома, бо то свято. Якщо людина не працює і не йде у храм, то певною мірою може виникнути зловживання, під приводом свята людина може приховувати своє лінивство чи інші пороки. Є категорія людей, які обрали таку професійну діяльність (мова про лікарів чи пожежників), і вони не можуть в неділю чи свято бути присутніми у храмі. Але вони є також добрими християнами. Церква наголошує, що це не гріх, бо вони виконують обов’язки щодо ближніх.

    Тому свято – це не про «працювати» чи «не працювати», а про те, щоб брати участь у Богослужінні, молитися, причащатися. Виконуючи це, людина святкуватиме по-справжньому.

    Олеся ГУЛЯНИЧ, смт. Рожнятів:

    – Ще з дитинства для мене релігійні свята відігравали важливу роль у житті. Зараз часи змінилися, і люди ставляться по-різному до тієї чи іншої ситуації.

    Так складаються мої життєві обставини, що я час від часу працюю в Польщі. За ці роки я добре вивчила релігійну культуру поляків. Можу впевнено сказати, що віруючі поляки не працюють у великі свята і йдуть до костелу сім’ями. Особливо залучають до відвідування костелу своїх дітей. Не помилюся, якщо озвучу, що навіть в 10 разів більше, як у нас.

    Деякі роботодавці-поляки навіть не дозволяють мені в неділю прибирати. Але таких свят у них не більше, ніж десять. Зазначу, що ні Анни, ні Івана, ні Петра і Павла у них не відзначають.

    Григорій СТОВБАН, с. Камінь:

    – Я розміняв вже восьмий десяток літ. Щонеділі та у свята я завжди присутній на Службі Божій у місцевій церкві. Тут в кожної людини своя думка. Але як християнин скажу: коли віриш в Бога, то питання, працювати чи не працювати у релігійне свято, навіть не виникає. Бо, найперше, маємо сумлінно виконувати заповідь Божу: “Пам’ятай день святий святкувати”. Тому у великі чи малі свята Господь заохочує відвідати Його Дім і бути присутнім на Літургії.

    Старі, мудрі люди колись завжди говорили: «Працювати ніколи не гріх». Те, що тебе годує, з чого ти живеш – це твій обов’язок берегти і працювати над тим.

    Кожне свято по-своєму заслуговує на повагу і молитву. Якщо не працюємо, то повинні, за можливості, піти в храм, а в іншому разу – помолитися вдома, прочитати Святе Письмо.

    Юлія ВІЗНОВИЧ, с. Небилів:

    Старші люди точно підгадають молоді, що за день і що не можна робити сьогодні. У свято треба шукати можливість йти в храм на Богослужіння. Літургічна пам’ять – перш за все. Буває, що людина не має змоги в той день відвідати церкву, то треба хоча б провести день з повагою та шаною. А у моєї родини традиція у свята відвідувати могили померлих родичів, намагаємося завжди пом’янути їх та засвітити свічку.

    Світлана БОРИНЕЦЬ, с. Креховичі:

    – Якої б ми не були віри чи конфесії, є у кожного з нас родина. Дуже часто ця рідня полюбляє зібратися разом за спільним столом. І найчастіше випадає така нагода саме на свята.

    Не завжди кожному з нас випадає бути присутніми на Службі Божій через зайнятість на роботі. Та це не є приводом нехтувати святом. Ми маємо заповідь Божу, чітку і конкретну: «Пам’ятай день святий святкувати». Тож у неділю людина повинна залишити усяку працю і піти подякувати Богові, тобто бути особисто присутньою на Літургії. Коли віддала хвалу Богові, тоді має право думати й про відпочинок.

    Думаю, не гріхом буде, якщо людина може пожертвувати своїм власним відпочинком і виконувати якусь легку працю. Наприклад, якщо є малі діти, то треба попрати чи щось зашити, бо це не може почекати, чи приїхали гості й необхідно їх пригостити. Або для людини відпочинок – вишивання і на нього вона має час лише у неділю. Тобто можна робити всяку легку працю, але обов’язково після Літургії.

    У свята варто відвідати батьків або ж зателефонувати їм, зустрітися з друзями, сходити в гості, тобто зробити щось таке, щоб і справді відчути святковий настрій, піднесення, а вже опісля можна лягти і відпочивати. Головне, не треба перебільшувати, а святкувати так, щоб душа відновлювалася. Тому людина, перш за все, має помолитися, подякувати Богові, попросити благословення і лише тоді може собі працювати.

    Працювати чи молитися?

    На Прикарпатті часто переплітаються в одне віра і побутові традиції, свято і відпочинок. І переплітаються так тісно, що з першого погляду й не розбереш, де правда. А у свідомості крутяться настанови бабусь та інших прародичів, що можна робити і на які свята, а що ні.

    Священники трактують, що коли люди у селах сушать сіно три дні, однак у передсвято не встигли завезти його додому, а на саме свято після обіду збирається дощова буря – врожай потрібно рятувати. Бо йдеться про хліб. А бувають випадки, коли навіть у велике свято трапляється якась несподівана прикрість. Наприклад, зламалася машина в далекій дорозі. Для кожного випадку в нас повинні бути мудрі рішення, які покликані робити добро.

    Нерідко побутує формула: «Я сьогодні не працюю, бо свято». Тим часом ця людина цього ж дня випиває, лається і проклинає весь світ. Священники наголошують, що така формула гріховна і недієздатна.

    Наголосимо, що Великдень, та інші 12 свят є святами повною мірою (Різдво, Водохреще, Стрітення, Благовіщення, Вербна неділя, Вознесіння, День Святої Трійці, Спас, Успіння Пресвятої Богородиці, Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Хреста Господнього та Уведення в храм Пресвятої Богородиці). А що ж робити з меншими святами? Якщо, наприклад, ми не працюємо на літнього Миколи, чи то на великомученика Георгія, то слід пам’ятати, що і Варвара, і Пантелеймон, і Дмитрій, і Катерина теж були великомучениками. І пам’ять про них рівнозначна.

    І ще: якщо ви є католиками, греко-католиками чи православними, то притримуйтеся своєї віри. Бо ж нерідко до списку свят, у які особливо не хочеться працювати, потрапляють: дев’ятий четвер, День усіх святих, католицька Пасха, католицьке Різдво, свято серця Ісусового, свято Святого Причастя тощо. Хоч людина до цієї віри нічого не має. Повага до чужих традицій завжди вважалася ознакою толерантності та ввічливості. Але ж є і канони та правила тої віри, до якої належите. І для цього не варто грубо «зшліфовувати» те, що ідентифікує вас із вашою вірою.

    Мар’яна ЛОКАТИР

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!