Колаборантка з Куп’янська переховувалася на Прикарпатті.
Про це написав на своїй на Facebook-сторінці начальник слідчого управління поліції в Харківській області Сергій Болвінов.
Безробітна жінка знайшла себе під час окупації рідного міста – коли росіяни захопили Куп'янськ та призначили свого «гауляйтера», одна з місцевих пішла до нього працювати особистим секретарем.
Секретаркою так званого голови тимчасової цивільної адміністрації Куп’янського району Максима Губіна вона була аж поки її «начальник» не втік.
Жінка приймала вхідну кореспонденцію на підпис Губіну, виконувала його особисті доручення.
«Сам Губін побіг від ЗСУ до Росії, переховується там і досі. Його ми оголосили у розшук», - йдеться в повідомленні.
За словами Болвінова, свою секретарку «гауляйтер» покинув в Україні, у Росію із собою не взяв.
Коли українська армія звільнила Куп’янськ, колаборантка вирішила сховатися в «тилу ворога» - знайшла собі прихисток в Івано-Франківську.
«Вона відсиджувалася там майже рік. Там ми її й знайшли – затримали, повідомили про підозру. Тепер вона під слідством, а справа в суді. Працюємо під процесуальним керівництвом прокуратури», - зазначили в дописі.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні