Старший солдат Віктор зараз служить стрільцем роти охорони одного з ТЦК та СП Івано-Франківської області.
Історію бійця розповіли на сторінці Івано-Франківського ТЦК та СП.
До лав Збройних Сил України чоловік вступив ще в 2012 році, коли проходив строкову службу у внутрішніх військах. В 2014 році пішов добровольцем в 5 батальйон Івано-Франківського ТРО, який тримав позиції під Ілловайськом.
Віктор втретє опинився у війську також добровільно, коли 24 лютого 2022 року прийшов до центру комплектування та отримав направлення у 8 батальйон 10 ОГШБР.
На початку повномасшатабного вторгнення цей підрозділ боронив Київщину, а після її звільнення Сумщину та Харківщину. Поранення наш герой отримав в боях за Донеччину в районі населеного пункту Берестове, лікувався в госпіталях Дружківки та Чернівців. В січні 2023 року був переведений на службу за місцем проживання, де несе її і понині разом з такими ж побратимами, які пройшли через криваві жорна війни.
Батько двох неповнолітніх дітей відчуває підтримку сім’ї та вважає, що служба в лавах Збройних Сил України – це те, що рано чи пізно очікує на кожного, хто любить свою країну, тому не треба ховатися і тікати, тому що від себе не втечеш.
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на