Василь на псевдо “Зять” – командир взводу 206 батальйону 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Історію військового розповіли на Facebook-сторінці 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Боєць родом з Івано-Франківщини, до повномасштабного вторгнення працював у мережі магазинів EVA. Закінчив Івано-Франківський Національний технічний університет нафти та газу за фахом “Фінанси та кредит”.
“Працював, планував майбутнє, але всі мрії спаплюжила війна. Тому, за покликом серця та у відповідності до мобілізаційних потреб країни, Василь долучитися до спротиву”, – йдеться в дописі.
Історії бабусі Василя про військову звитягу її батька впливали на формування в онука принципів справедливості та гідності. Отже, коли загарбник знову прийшов на нашу землю, “Зять” без сумніву вступив до лав ЗСУ, бо захист Батьківщини та віддане служіння народові України, якому присягнув на вірність, є головною мотивацією.
«Зять» долучився до підрозділу й одразу вирушив на виконання бойового завдання на Харківщину. Завдячуючи досвідченому та дружньому колективу, легко адаптувався до служби, адже військове братерство це, насамперед, взаємодопомога та підтримка.
Взимку під час Бахмутської компанії він отримав кульове поранення в ближньому контактному бою:
“Мінливість бойової ситуації, непередбачуваність, а також необхідність в швидкому прийнятті рішень, – це ті фактори, з якими я зіштовхнувся в першому бою. Після лікування та реабілітації повернувся в стрій”, – зазначає Василь.
Зараз “Зять” сумлінно несе бойове чергування на Донеччині:
“Ситуація непроста, але контрольована. В проміжках між несенням служби намагаємось вдосконалювати навички – тренуємося та навчаємось. Як говорять, кров та піт – паливо війни, тому краще нехай це буде піт наших тренувань, ніж кров побратимів. Кожен боєць свідомий необхідності вдосконалення своїх навичок, адже підготовлений воїн здатен тримати під контролем ситуацію, що надважливо в бойових умовах. Я усвідомлюю, що ворог нахабно увірвався в мій дім і потрібно чинити опір. Ми обов’язково переможемо, тому що правда на нашій стороні”, – додає військовий.
Художники про Україну знають щось особливе і по-особливому… Про це свідчить експозиція до Дня Незалежності у виставковій залі Івано-Франківської обласної спілки художників НСХУ, де відчувається атмосфера свята і смутку одночасно, віри в перемогу і надії на мир… Так багато всього відчувається… І це все про Україну… Різну по-різному, але нашу… Від прадавніх часів до сьогодення.
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного