Музей уже освячений, але поки працює у форматі екскурсій для груп.

У стінах новоствореного музею при Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового в Івано-Франківську зберігаються речі, які пережили століття: старовинні ікони, плащаниці, літургійні книги, документи передвоєнної доби.

Ідея створення цього музейного простору визрівала роками. Її початок — у невеликій колекції ікон, яку поступово почав збирати настоятель Катедрального собору о. Юрій Новіцький, продовжуючи задум світлої пам’яті Єпископа Миколая Сімкайла.

Спершу ці реліквії зберігалися у двох невеликих кімнатах.

«З часом, десь близько 2010 року, виникла думка, що це вже потрібно показувати людям. Ми робили виставки у Краєзнавчому музеї чи в Крилосі — приїжджали працівники музею, і ми давали їм експонати на тематичні виставки. Наприклад, окремо Хресні дороги, окремо богородичні ікони, страстні ікони або воскресні. Інколи навіть хрести давали на виставку. Але десь після 2010 року з’явилося відчуття, що треба створити щось своє», — згадує о. Юрій.

Поштовхом до створення нового простору стала не музейна ідея, а ремонт даху катехитичного центру. Покрівля, встановлена ще у 1996 році, почала руйнуватися. Душастир розповідає, що під час обстеження фахівці повідомили: конструкція будівлі дозволяє добудувати ще один поверх: «Ми порадилися з людьми і вирішили: нехай це займе більше часу, але зробимо своє. Так і з’явилося приміщення для музею».

В експозиції музею безліч унікальних та сакральних речей: гуцульські хрести, стародруки, документи і фотографії, чаші, ікони й коругви. Та особливе місце в ній займають плащаниці. Їх у колекції понад сто. Найстаріші з них датуються приблизно серединою XIX століття.

Одним із найцікавіших експонатів музею став камінь: у XVII столітті на місці теперішньої синагоги, неподалік ратуші, стояла українська дерев’яна церква. Коли її будували, замість традиційної капсули у фундамент заклали камінь із висіченим написом про жертводавців і будівництво.

«Церква була дерев’яна, і через якийсь час вона згоріла. Камінь, звісно, не згорів. Після пожежі там певний час була пустка. Пізніше єврейська громада викупила в міста цю територію і почала там будувати синагогу. Коли робітники копали фундамент, вони знайшли цей камінь. Його передали до Катедри. Цікаво, що наші дослідники, історики, які працювали в архівах у Львові, знали про цей камінь. У документах була згадка про нього, але ніхто не знав, де він знаходиться», — ділиться священнослужитель.

А відтак додає: «Лише у 2008 році, коли ми робили ремонт у Катедрі і проводили опалення у святилищі, почали розбирати біля престолу — знайшли цей камінь. Він був вмурований у престіл. Очевидно, коли наприкінці XIX століття знайшли цей камінь, його принесли до Катедри. І щоб він не загубився, вирішили вмурувати його у престіл. Фактично до цього часу про це ніхто не знав. Хіба що старші люди, які колись тут працювали. Але потім почалися важкі часи: після 1945 року почалося переслідування нашої Церкви, у 1946 році її ліквідували і загнали в підпілля. Тоді вже нікому не було до того каменя. Прийшла московська церква, почалися репресії, підпілля — то хто тоді міг думати про такі речі?».

Розповідаючи про ікони у колекції, отець Юрій зазначає, що більшість з них датуються другою половиною XIX — початком XX століття. У музеї можна побачити ікони різних регіональних традицій.

У створенні експозиції допомогли фахівці Івано-Франківського краєзнавчого музею — дослідниця Марія Вуянко та реставратор Валерій Твердохліб. Вони допомогли впорядкувати колекцію, розділити експонати за стилями та періодами.

Попри це, у музеї виставлена лише частина колекції: «Плащаниць у нас понад 120. А в музеї змогли виставити тільки 36. Решта зберігається у фондах».

За словами священника, у майбутньому експозицію планують змінювати: «Наприклад, під час Великого посту можна виставляти більше страстних ікон і плащаниць. На Великдень — воскресні ікони. У травні — богородичні».

Наразі музей не має постійного режиму роботи. Приїжджають паломники з області, які їдуть у Крилос чи Старуню. Вони телефонують і кажуть в який час будуть. Тоді священник проводить для них екскурсію.