Сьогодні, 7 жовтня, заступниця голови обласної військової адміністрації Людмила Сірко, перебуваючи в закладі охорони здоров’я Івано-Франківщини, разом із представниками громадської організації «Ротарі-клуб м. Івано-Франківськ», прикарпатськими дітьми та дітьми внутрішньо переміщених людей урочисто передали патріотичні футболки для військовослужбовців Збройних Сил України.
«Обласна військова адміністрація співпрацює із одним із наших міжнародних донорів, зокрема громадською організацією «Ротарі-клуб м. Івано-Франківськ». Ця громадська організація реалізувала важливі проєкти щодо надання необхідної гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним людям та забезпечення їх житлових приміщень електрогенераторами, – зазначила Людмила Сірко. – Зараз ми допомагаємо реалізувати їм ще один проєкт. Дітки розмальовували патріотичними малюнками футболки для військовослужбовців. Ці футболки із патріотичними малюнками намальовані дітьми з великою любов’ю до Батьківщини та прагненням до Перемоги. Вважаю, що це надзвичайно цінні подарунки, зроблені малечею власноруч. Діти вручили футболки вдячності за захист нашої країни військовослужбовцям, які зазнали поранення та зараз знаходяться на лікуванні та реабілітації».
У рамках патріотичного проєкту прикарпатські діти та діти внутрішньо переміщених людей розмальовали 200 футболок патріотичними малюнками.
Посадовиця побажала усім військовослужбовцям, які знаходяться на лікуванні та реабілітації, якнайшвидшого одужання та Перемоги.
Проєкт поєднав теплоту дитячих сердець з їх бажанням допомогти нашим воїнам. Багато дітей відгукнулося для участі у проєкті та багато з них хочуть продовжити його реалізовувати.
Патріотична ідея буде впроваджуватися й надалі, оскільки тепла дитяча енергія наближатиме Перемогу нашої країни, а футболки допоможуть хлопцям Збройних сил України одужувати швидше.
Зауважувалося, що такі арттерапевтичні заходи допомагають дітям впоратися зі своїми внутрішніми тривогами, переживаннями, дають їм відчуття важливості для наших захисників, також і того, що вони роблять усе необхідне для перемоги України.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи