Документальну стрічку, що висвітлила воєнні злочини окупантів, вона назвала "ярмарком цинізму".
Породілля Маріанна Вишемирська, яка стала на бік Росії після евакуації з Маріуполя, висловилась про фільм "20 днів у Маріуполі". Маріанна Вишемирська заявила російським пропагандистам, що навіть не переглянула фільм. Але змогла зробити висновки про стрічку, яка отримала премію "Оскар", пише "Кіно 24".
Маріанна Вишенська сказала, що хоч фільм не дивилась, але бачила кадри й скриншоти звідти, які їй надсилали підписники. За словами пропагандистки, її образ "використали" і вибрали найбільш вигідні кадри з евакуації.
"Знаєте, сам фільм і вручення я не дивилася, але я прекрасно розумію, що там було. Ну, ніяк інакше, як, скажімо так, окрім як ярмарком лицемірства, я це назвати не можу", – сказала Вишемирська.
Породілля додала, що для неї було очікувано, що "20 днів у Маріуполі" отримає Оскар, бо "все було так задумано". І заявила, що не заглиблювалась у цю тему, тому що була зайнята "важливими справами".
Що відомо про Маріанну Вишемирську
Понад 2 роки тому, 9 березня 2022 року, російські війська вдарили по лікарні Маріуполя, пологовий будинок зазнав руйнувань. Журналіст Євген Малолєтка зробив фотографії, де у кадр потрапила блогерка і модель Маріанна Вишемирська. Вона отримала поранення внаслідок авіаобстрілу. Світлини з нею розлетілися світом.
Згодо стало відомо, що Вишемирська з новонародженою донькою переїхала до Москви і стала на бік Росії. Вона займається так званими соціальними проєктами та веде пропагандистську діяльність. На тлі фіктивних виборів у Росії Маріанна агітує голосувати за Путіна.
Цього року в Івано-Франківську майже в півтора раза — до 64-х зросло число випускників ліцеїв, які національний мультипредметний тест (НМТ) склали на максимальні 200 балів (торік таких успішних дітей було 44). Один учень склав тест одразу з трьох предметів на 200 балів — це Олександр Новицький з ліцею №2. П’ятеро отримали по 200 б
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і часто. На пресконференціях та в інтерв’ю. А головне — в документах. Бо без них нав
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
Соболик Тетяна
Деркачова Ольга
