Документальну стрічку, що висвітлила воєнні злочини окупантів, вона назвала "ярмарком цинізму".
Породілля Маріанна Вишемирська, яка стала на бік Росії після евакуації з Маріуполя, висловилась про фільм "20 днів у Маріуполі". Маріанна Вишемирська заявила російським пропагандистам, що навіть не переглянула фільм. Але змогла зробити висновки про стрічку, яка отримала премію "Оскар", пише "Кіно 24".
Маріанна Вишенська сказала, що хоч фільм не дивилась, але бачила кадри й скриншоти звідти, які їй надсилали підписники. За словами пропагандистки, її образ "використали" і вибрали найбільш вигідні кадри з евакуації.
"Знаєте, сам фільм і вручення я не дивилася, але я прекрасно розумію, що там було. Ну, ніяк інакше, як, скажімо так, окрім як ярмарком лицемірства, я це назвати не можу", – сказала Вишемирська.
Породілля додала, що для неї було очікувано, що "20 днів у Маріуполі" отримає Оскар, бо "все було так задумано". І заявила, що не заглиблювалась у цю тему, тому що була зайнята "важливими справами".
Що відомо про Маріанну Вишемирську
Понад 2 роки тому, 9 березня 2022 року, російські війська вдарили по лікарні Маріуполя, пологовий будинок зазнав руйнувань. Журналіст Євген Малолєтка зробив фотографії, де у кадр потрапила блогерка і модель Маріанна Вишемирська. Вона отримала поранення внаслідок авіаобстрілу. Світлини з нею розлетілися світом.
Згодо стало відомо, що Вишемирська з новонародженою донькою переїхала до Москви і стала на бік Росії. Вона займається так званими соціальними проєктами та веде пропагандистську діяльність. На тлі фіктивних виборів у Росії Маріанна агітує голосувати за Путіна.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п
Деркачова Ольга
Соболик Тетяна
