Документальну стрічку, що висвітлила воєнні злочини окупантів, вона назвала "ярмарком цинізму".
Породілля Маріанна Вишемирська, яка стала на бік Росії після евакуації з Маріуполя, висловилась про фільм "20 днів у Маріуполі". Маріанна Вишемирська заявила російським пропагандистам, що навіть не переглянула фільм. Але змогла зробити висновки про стрічку, яка отримала премію "Оскар", пише "Кіно 24".
Маріанна Вишенська сказала, що хоч фільм не дивилась, але бачила кадри й скриншоти звідти, які їй надсилали підписники. За словами пропагандистки, її образ "використали" і вибрали найбільш вигідні кадри з евакуації.
"Знаєте, сам фільм і вручення я не дивилася, але я прекрасно розумію, що там було. Ну, ніяк інакше, як, скажімо так, окрім як ярмарком лицемірства, я це назвати не можу", – сказала Вишемирська.
Породілля додала, що для неї було очікувано, що "20 днів у Маріуполі" отримає Оскар, бо "все було так задумано". І заявила, що не заглиблювалась у цю тему, тому що була зайнята "важливими справами".
Що відомо про Маріанну Вишемирську
Понад 2 роки тому, 9 березня 2022 року, російські війська вдарили по лікарні Маріуполя, пологовий будинок зазнав руйнувань. Журналіст Євген Малолєтка зробив фотографії, де у кадр потрапила блогерка і модель Маріанна Вишемирська. Вона отримала поранення внаслідок авіаобстрілу. Світлини з нею розлетілися світом.
Згодо стало відомо, що Вишемирська з новонародженою донькою переїхала до Москви і стала на бік Росії. Вона займається так званими соціальними проєктами та веде пропагандистську діяльність. На тлі фіктивних виборів у Росії Маріанна агітує голосувати за Путіна.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.