Чоловік повернувся з Чехії до України, щоб захищати свою державу.
Про це розповіли на сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини, передає "Галицький кореспондент".
Євгену із позивним "Лев" 34 роки, він родом з Івано-Франківщини. До війни разом з сім’єю жив та працював в Чехії, але коли почалася війна – приїхав до України, щоб вступити до лав Збройних сил.
Зараз чоловік в мінометному підрозділі 76 батальйону на посаді розвідника. Його завдання – знайти ціль та передати координати навіднику міномета.
"У підрозділі є на озброєнні 82-мм та 120-мм міномети. Хоча це і стара радянська зброя, сучасні високотехнологічні засоби допомогли зробити її більш ефективною", - йдеться в дописі.
Євген розповідає про специфіку роботи мінометного підрозділу:
"Спочатку дрон розвідує ціль і передає координати у спеціальне програмне забезпечення «Кропива», яке їх обробляє і з поправками на погодні умови дає вихідні дані для наведення міномета. Після здійснення пострілу дрон розвідує куди попала міна, наскільки вона відхилилась від цілі, після чого «Кропива» дає нові дані для наведення міномета, вже з поправками", - підкреслює військовий.
Таким чином здійснюється стрільба з міномета. Дальність стрільби з 82-мм міномета – до 3 км, з 120-мм – до 7км. Євген каже, що працюють в основному осколково-фугасними мінами, які призначені для ураження живої сили ворога. Осколки розлітаються на декілька десятків метрів.
Після закінчення війни Женя має намір залишитися в Україні і брати активну участь у розбудові та зміцненні держави. Своє подальше життя пов’язує тільки з Україною.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п