Чоловік повернувся з Чехії до України, щоб захищати свою державу.
Про це розповіли на сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини, передає “Галицький кореспондент”.
Євгену із позивним “Лев” 34 роки, він родом з Івано-Франківщини. До війни разом з сім’єю жив та працював в Чехії, але коли почалася війна – приїхав до України, щоб вступити до лав Збройних сил.
Зараз чоловік в мінометному підрозділі 76 батальйону на посаді розвідника. Його завдання – знайти ціль та передати координати навіднику міномета.
“У підрозділі є на озброєнні 82-мм та 120-мм міномети. Хоча це і стара радянська зброя, сучасні високотехнологічні засоби допомогли зробити її більш ефективною”, – йдеться в дописі.
Євген розповідає про специфіку роботи мінометного підрозділу:
“Спочатку дрон розвідує ціль і передає координати у спеціальне програмне забезпечення «Кропива», яке їх обробляє і з поправками на погодні умови дає вихідні дані для наведення міномета. Після здійснення пострілу дрон розвідує куди попала міна, наскільки вона відхилилась від цілі, після чого «Кропива» дає нові дані для наведення міномета, вже з поправками”, – підкреслює військовий.
Таким чином здійснюється стрільба з міномета. Дальність стрільби з 82-мм міномета – до 3 км, з 120-мм – до 7км. Євген каже, що працюють в основному осколково-фугасними мінами, які призначені для ураження живої сили ворога. Осколки розлітаються на декілька десятків метрів.
Після закінчення війни Женя має намір залишитися в Україні і брати активну участь у розбудові та зміцненні держави. Своє подальше життя пов’язує тільки з Україною.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює