Чоловік не лише викупив хату та відбудував, а перетворив її на райський куточок і спосіб заробітку.
У реставрації використовував лише екологічно безпечні матеріали та натуральне дерево, пише ШоТам.
“Чи варто відновлювати старі будинки? Можливо, ні. Але хто ми тоді будемо? Кого ми будемо тоді нагадувати? Ніщо не порівняється з тим, коли ви щось відновили”, – каже Тарас.
Минулого року Тарас натрапив на оголошення про продаж старовинної хати у горах. Чоловік давно шукав для своєї родини місце сили – затишний будинок.
“Коли я приїхав його дивитися, це був лютий-березень. Мене вивезли на фірі, я замерз, не знаю, можливо щось і відморозив трошки. Все було хмарно, нічого не було видно. Але у той момент, я зрозумів, що це саме той будиночок, який я хотів”, – згадує Тарас.
Хата практично розсипалася – дерево гнило, усюди дірки. Але Тарас взявся за роботу. За фахом Тарас – будівельник. Він будує котеджі на Івано-Франківщині. Але відбудувати наскільки стару оселю було для нього викликом. Стеля була низенькою, тож довелося підняти висоту. Тарас прикрасив стелю стародавнім гуцульським різбленням. Вхідні двері до хати зберегти не вдалося, але Тарас зробив точну їхню копію.
Планування хати залишив автентичне, щоби зберегти традицію гуцулів приймати гостей і танцювати.
“Ми зробили кухню з обіднім столом. Люди були більш зближені: вони прийшли, поїли трішки потанцювали, поспілкувалися. Це така буда у мене ідея – зробити будиночок для зближення”, – пояснює.
У спальні замість печі, чоловік зробив камін, аби обігрівати будівлю. У глиняній кімнаті побілив стіни та намалював квіти, а з двох маленьких вікон зробив одне велике. Зберіг сувеніри та відреставрував усі старі меблі.
У реставрації чоловік використовував лише екологічно безпечні матеріали та натуральне дерево. Тарас підвів джерельну воду, каналізацію, інтернет. А коли доробив будинок, то вирішив, що хоче поділитися цією атмосферою з іншими, тому почав його здавати.
“Для людини, яка приїхала з міста і там повністю відпочиває всією головою, там така тиша. То чого б ні? Хай люди насолоджуються”, – каже чоловік.
Тарас завжди радий бачити у будинку військових з родинами, він робить для них знижку. А ще хоче, щоби якомога більше людей наслідували його приклад та реставрували старі будинки.
Про хибні уявлення, що Донеччина — суцільне поле бою та випалена земля Журналістів вчать подавати новини гарячими. Втім, життєвий досвід вже навчив мене, що інколи варто дати емоціям охолонути. Видихнути, підібрати правильні слова. Прийдешній рік для Донецької області ознаменувався змінами на фронті, його зсувом вглиб області, а тилові міста, де донедавна панувала умовна тиша, піддались
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює