Він очолює створений окупантами так званий Луганський державний університет ім. Даля.
Слідчі СБУ оголосили підозру в пособництві державі-агресору члену громадської палати РФ, заступнику голови т.зв. громадської палати «ЛНР».
За даними СБУ, він допомагав ватажкам терористів ухвалити закон про референдум про приєднання до РФ.
Йдеться про колишнього науковця та педагога, який у 2014 році з ідеологічних мотивів залишився в окупованому Луганську, щоб співпрацювати з агресором.
У липня 2022 року фігурант організував у підконтрольному навчальному закладі засідання т.зв. громадської палати «ЛНР».
Учасники засідання утворили «штаб референдуму про приєднання «ЛНР» до складу РФ».
Вони направили звернення з ініціативою негайного проведення незаконного плебісциту до ватажка терористів «ЛНР» Пасічника.
На підставі цього звернення фейковий парламент «ЛНР» прийняв постанову та закон про проведення референдуму, який Пасічник підписав і ввів у дію.
Безпосередньо під час незаконного голосування у вересні 2022 року фігурант надав приміщення університету під розміщення виборчої дільниці та виборчої комісії.
Він також брав участь у зйомках пропагандських відео, де представляв незаконний референдум як нібито довгоочікувану подію для мешканців Луганщини.
Слідчі СБУ повідомили фігуранту про підозру за ч. 1 ст. 111-2 КК України – пособництво державі-агресору. Йому загрожує позбавлення волі строком від 10 до 12 років.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює