Нещодавно мешканці околиці міста, що поблизу парку Шевченка, зауважили, як з труби консервного заводу у повітря йдуть чорні викиди.
Окрім диму, люди нарікають на невимовний сморід. Припускають, що там палять або сміття, або шини, йдеться в сюжеті НТК.
Нагадаємо, що Коломийщина матиме свій асфальтозавод.
У Коломиї відкрили дитячий будинок сімейного типу
У Коломийській громаді дерусифікують пам’ятники
У Городенківській громаді запрацювали пункти скринінгу
В Україні відкрили другий завод з виготовлення дронів
Раптово помер депутат з Коломиї Олександр Чемерис
На Прикарпатті переселенці відкрили три навчальні центри
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює