Про необхідність посилення уваги міжнародної спільноти до українських військових та цивільних, які перебувають у російському полоні, на пресконференції в Укрінформі розповіла мати полоненого бійця ОЗСП «Азов» Наталія Кравцова.

«На жаль, останній рік не приніс ані мені, ані тисячам українських родин втішних новин. Тому що обміни дуже сповільнилися. А стан військовополонених, наших бійців, яких повертають з полону, настільки жахливий, що це важко передати словами. Наші сини, чоловіки, батьки, брати в полоні перебувають в таких умовах і в такому стані, що страшно дивитися. Саме тому і виникла ідея міжнародного адвокаційного туру родин військовополонених та зниклих безвісти українських воїнів. 15 та 16 червня в Швейцарії пройде Саміт миру, який ініціювала наша країна і куди запрошені десятки лідерів світу, людей, які можуть вирішити питання наших військовополонених. Для нас цей Саміт – надія, що публічне обговорення питання повернення українських військових з полону, пошук зниклих безвісти буде зрушений з місця», – сказала Кравцова.

Полон не гарантує збереження життя

Саме тому, зазначила вона, родини військовополонених хочуть звернутися до світової спільноти. І донести те, що російський полон не є гарантією збереження життя, попри те, що Женевська конвенція із поводження з військовополоненими, яку підписали більшість країн світу, гарантує саме збереження життя.

Як поінформувала на пресконференції представниця ГО «Вояцький визвіл» Наталія Єпіфанова, міжнародний адвокаційний тур розпочнеться напередодні Саміту миру у Польщі, у місті Освенцим, з вшанування памʼяті закатованих у концтаборах Другої світової війни.

«Світ після Другої світової війни заприсягся – «Ніколи знову». Так ми хочемо запитати світ – ніколи знову? Так це відбувається прямо зараз», – сказала Єпіфанова.

13 червня відбудеться вшанування памʼяті загиблих в концтаборах Другої світової війни, також відбудеться зустріч з політиками Польщі, місцевою владою, де буде підніматися питання українських військовополонених.

Далі адвокаційний тур продовжиться у Швейцарії, у місті Люцерн, поблизу місця проведення Саміту миру. Там відбудеться панель за участі представників міжнародних правозахисних організацій, депутатів Швейцарського парламенту, політиків. Також в Люцерні пройде акція на підтримку українських військовополонених.

«Ми будемо говорити про те, що Росія приховує українських військовополонених, закликатимемо Міжнародний комітет Червоного хреста виконувати свій мандат», – сказала Єпіфанова.

Зустріч з Червоним Хрестом

Загалом у турі візьмуть участь близько 60 осіб, упродовж туру до них будуть доєднуватися родини військовополонених. У Женеві планується проведення зустрічі з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста.

18 червня в Женеві під час сесії Ради ООН з прав людини учасники адвокаційного туру проведуть акцію на Площі Націй.

Як зазначила дружина зниклого безвісти військовослужбовця Світлана Білоус, тільки за офіційними даними 37 тис. родин в Україні не знають, де знаходяться їхні близькі та родичі.

Під час туру, за її словами, також звертатиметься увага на те, що Росія не надає статусу полонених, не допускає міжнародні організації до місць утримань.

«Про те, що Росія приховує військовополонених, свідчать і обміни, з яких повертаються приблизно 30% військових, які мали статус безвісти зниклих. … За Женевською конвенцією Росія повинна після взяття в полон одразу передавати інформацію до Національного інформаційного бюро, Міжнародного комітету Червоного Хреста. Однак ці вимоги вона не виконує. Міжнародний комітет Червоного хреста не має доступу до місць утримання. Ця проблема не вирішується», – сказала Білоус.

Вона додала, що Росія приховує інформацію про місцезнаходження і стан тих військових, про яких достеменно відомо, що вони потрапили у полон.

За словами Наталії Єпіфанової, коаліція громадських організацій родин військовополонених та зниклих безвісти звернеться з відкритим листом до глобального громадянського суспільства із закликом вимагати від міжнародної спільноти терміново звільнити українських бранців – військовополонених. А також цивільних заручників, зокрема дітей.

Читайте також: “Коли він сниться – не хочу прокидатись”: історія матері військовополоненого азовця з Прикарпаття