До Івано-Франківської міськради, за попередніми результатами, проходять депутати від шести політичних партій

От і закінчилася коротка та агресивна передвиборча кампанія в Україні. На Прикарпаття чекають зміни: облич, підходів до роботи та пріоритетів. Наразі мало хто може впевнено сказати, на краще це чи на гірше. Втім, оскільки масових фальсифікацій спостерігачі не помітили, то у гіршому разі виборець може нарікати хіба що на себе.

 

І чому все “не так”?

Найбільшим розчаруванням цих виборів стала низька явка виборців. І стосується вона не тільки Прикарпаття, а й України в цілому. Оскільки місцеві вибори відділені від парламентських, то багато навіть зі свідомих громадян в осінній погожий день проігнорували похід на виборчі дільниці.

Напевне, все тому, що багато хто з виборців не розуміє функцій депутатів місцевих рад та їх важливе значення. Здебільшого, на вибори люди йшли, аби проголосувати за міського (чи сільського) голову, але й то тільки ті, які були переконані у своєму виборі. Ті ж, хто мали сумнів, вибори ігнорували.

Що ж тепер нарікати на те, що “не таке” харчування у школі, де вчиться ваша  дитина, чи “не такі” послуги надає вам ваш балансоутримувач, чи “не так” повелися з вами у лікарні і “не в такому” автобусі ви їздите? Тепер вже виборці у всіх оцих “не так” мали б звинувачувати тільки себе. Адже саме вони у неділю проголосували (або не проголосували) за міського (чи сільського) голову та депутатський корпус тієї чи іншої міської ради, що мають можливість впливати на ці речі.

Як написав на своїй сторінці у “Фейсбуці” журналіст Отар Довженко, люди не пішли на вибори, бо не розуміють, навіщо місцеве самоврядування, чому воно важливе, чим воно відрізняється від Верховної Ради і як воно повинно працювати в ідеалі. “Ти не конче мусиш бути закоханим у свою прибиральницю, але хтось має мити підлогу. І не варто переставати чистити зуби і міняти труси через те, що прибиральниця в тебе на роботі не дозволяє ходити по помитому, – аргументував він. – Політичні партії, замість того, щоб пояснити це все, займались обіцянками зберегти мир, справедливі пенсії і ще довшу ковбасу”.

 

Передвиборний ривок

Це вже не перші вибори до місцевих рад, коли кандидати у депутати перетворюють роботу на окрузі на встановлення лавочок та пісочниць, вкручування лампочок і ремонти у під’їздах. Мешканці так до цього звикли, що більшість з них, напевне, переконані у тому, що так має бути. Саме тому найбільшу перевагу на округах в Івано-Франківську отримали ті, які мали гроші: бюджетні або свої власні.

Як бачимо, виборці підтримали забудовників і в “Солідарності”, і в “Самопомочі”. Чи варто пояснювати читачам, що забудовник у міську раду йде не для того, щоб кілька наступних років те й робити, що ставити лавочки? І лавочки, за які сьогодні вони віддали свій голос, можуть дорого обійтися вже потім, коли депутат буде думати, як повернути собі кошти, які він витратив на виборчому окрузі, сторицею.

“Свобода”, яка не має у списках забудовників, витратила на округи не менше грошей, а то й більше. Але не своїх, а бюджетних. “Свободівці” останній рік працювали так, як би мали працювати всі п’ять років. Лобіюючи питання виборців на округах, вони зробили багато корисного. І якби вони чинили так протягом всієї каденції, то в нашому місті, напевне, переробили б усе, що треба.

Нагадаємо, що представники “Свободи” лобіювали ремонт доріг та прибудинкових територій, заміну ліфтів, встановлення дитячих майданчиків, лавочок та пісочниць. А однією із достойних їхніх “фішок” стало те, що вони почали відкривати дитячі садочки, будуючи нові та повертаючи у власність міста старі приміщення дошкільних закладів. Звісно ж, робилося це для піару своєї політичної сили. Але треба визнати, що всі їхні попередники дотепер твердили, що зробити це неможливо.

Крім цього, вони по кілька разів обдзвонювали мешканців міста і під виглядом соціологічних опитувань нагадували людям про свої добрі справи, зокрема, значно активізований напередодні виборів ремонт доріг, та акцентували увагу на мінусах опонентів. І це, здається, спрацювало. “Свобода” проводить в Івано-Франківську міськраду 15 депутатів із 42-х.

 

Сила звички  

Втім, лавочки та пісочниці – це ще не показник. І виборець це довів, коли не проголосував на 35-му виборчому окрузі за одіозного кандидата від “УКРОПу” Світлану Оришко. Щодня, ставлячи лавочки, пісочниці чи перила, жінка звітувала про це в соцмережі “Фейсбук”. Закидаючи фото своїх передвиборчих “добрих справ” у різні групи, депутат міськради перетворила себе на посміховисько.

Франківці щиро сміялися з її вчинків. “Не постіть вже ті лавочки… Задовбала вона. Кожну дошку, як сиротинець, фоткає, який збудувала на власні кошти”, – написав їй у “Фейсбуці” Микола Бурко. “Боюсь уявити ваш двір, Світлано, напевне, все в лавочках”, – підтримала його допис Анна Полатайко. “Психоз “зроби бабці лавочку”, – піджартовувала над Оришко Олена Носкова.

Микола Грицак запитав у неї таке: “Чому ви ці лавочки раніше не ставили? А перед виборами рахуєте, скільки ви поставили”. Так користувачі “Фейсбуку” прирівняли ці лавочки з сумнозвісною гречкою, а саму “благодійницю” навіть  прозвали Лавицею.

Втім, пані Оришко не ображалася, а вперто продовжувала свою справу. Не припинила вона ставити лавочки і тоді, коли дізналася, що не буде депутатом. Свою останню, 15-ту лавочку кандидат у депутати поставила у понеділок, 26 жовтня, вже знаючи, що вибори програла.

Розвіювання міфів

Кожна партія, напевно, щоб мати більшу вагу в очах виборців, запросила до своїх списків учасників АТО. Втім, вибори показали, що аби стати депутатом, бути учасником АТО замало. Люди вже так сильно звикли до війни, що цей статус їх повально не вражає. Та й мало хто настільки зосереджено вивчав списки кандидатів та їхній життєвий шлях, більше дивилися на партійні бренди.

Але потішила перемога бійця батальйону “Донбас” Андріана Волгіна. Він,  напевне, єдиний, який не просто сподівався на те, що за нього проголосують, бо  він 46 днів провів у полоні терористів, а й працював на окрузі – ходив від дверей до дверей і розповідав людям про себе та свої функції у майбутній міській раді.

Також здивувала поразка на 33-му виборчому окрузі Ірини Гурик – матері героя Небесної сотні Романа Гурика. Велич подвигу її сина, як бачимо, стоїть для виборців на різних площинах з її бажанням стати депутатом Івано-Франківської міськради.

 

Два в одному

Насправді новий закон про вибори більше дбав про партії, ніж про людей, які голосують. Як наслідок, в Івано-Франківську є округи, де обрано по два депутати.

Наприклад, округ №9. Від цього округу до міськради пройшов і керівник “Вамбуду” Микола Ковальчук від “Солідарності” (саме той, який почав забудовувати приозерну територію і, напевне, тепер таки матиме можливість завершити розпочате), і молодий юрист ДП ”Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”  Іван Гарасимко від “Самопомочі”.

Один ставив європейські лавочки на окрузі, а інший ходив від дверей до дверей, агітував виборців. А в результаті перемогти їм обом допоміг високий партійний рейтинг серед колег у списку своєї партії.

Якщо на якомусь окрузі є по два депутати, то є й такі, де немає жодного. Зокрема, на окрузі №5. Тут зустрілися два кандидати: від “Солідарності” – Руслана Василюк, в.о. директора КП “Єдиний розрахунковий центр”, та від “Свободи” – Надія Загурська, керівник Муніципального центру дозвілля, між якими виборці не змогли вибрати. З одного боку, Василюк як чинний депутат лобіювала виконання робіт перед виборами на окрузі, і люди голосували за неї, щоб віддячити. А з іншого – всі вже звикли до того, що все, що робиться в місті за бюджетні гроші, робиться за сприяння “свободівців”. Відтак, голосуючи і за тих, і за тих, люди не отримали жодного депутата.

 

Потрібні особистості

Неочікувано низьким показником на виборах в Івано-Франківську відзначилися такі партії, як “Самопоміч” та “Народний контроль”. Таке враження, що обидві політсили намагалися виїхати на їхньому всеукраїнському авторитеті. А всеукраїнський рейтинг – це добре, та треба робити щось і на місцях.

І починати працювати тут варто з пошуку особистостей. “Самопоміч” навмисне вела з собою нікому не відомих людей, щоб ніхто не міг сказати нічого поганого. Як бачимо, це принесло їй більше мінусів, ніж плюсів. І хоч партія Садового і проходить до Івано-Франківської міськради, але заводить туди  тільки шість депутатів. Якщо врахувати те, що липневі соцопитування в Івано-Франківську давали “Самопомочі” до 24%, то 12%, які вони отримали на жовтневих виборах, є надто низьким показником.

“Народний контроль” Добродомова взагалі не пройшов до міськради обласного центру, не змігши здолати 5%-й бар’єр. Втім, цій партії бракувало не тільки облич, за які хотілося голосувати, а й концептуальних пропозицій. Критика, на якій вони будували свою передвиборчу кампанію, як виявилося, зовсім не потрібна нашим виборцям. Тим більше, що за голою критикою дуже часто не було пропозицій вирішення проблем.

 

Не давати спокою

Отже, за результатами голосування 25 жовтня до Івано-Франківської міської ради проходить шість партій. Станом на вівторок, коли писався цей матеріал,  ще не було офіційних результатів виборів, але приблизні цифри вже були відомі. Тож одразу просимо у читачів вибачення за можливі неточності.

За попередніми даними, найбільшу фракцію в міськраді знову матиме “Свобода” (15 мандатів з 42-х), хоча до абсолютної більшості цього разу націоналісти не дотягнули.

Майже удвічі меншою буде президентська “Солідарність” – 8-9 депутатів. По шість  обранців  матимуть “Самопоміч” та “УКРОП”. А найменше депутатів обрано від  “Батьківщини” (чотири) та УНП (два-три).

Ну, що ж, Івано-Франківськ визначився із депутатським корпусом. Тепер важливо, як новообрані депутати справлятимуться зі своїми повноваженнями. А щоб вони гідно виконували свої функції, то не тільки журналісти, а й прості виборці мають не давати їм спокою і вимагати бодай часткового виконання тих обіцянок, які так щедро сипалися з їхніх уст на наші голови, наче осіннє листя.

Тетяна СОБОЛИК