На Прикарпатті створюють спільноту для дітей та молодих людей, які мають якусь фізичну інвалідність, але з цілком збереженим інтелектом та свідомістю. Замість інтернату молоді люди з неповносправністю житимуть у громаді, будуть більш адаптованими до соціуму, а не «ховатимуться» від людей.

Створення сімейних спільнот для інвалідів – це альтернатива будинкам-інтернатам. Адже міжнародна спільнота вже давно визнала шкідливість інтернатів для дітей і зробила рішучі кроки у подоланні цієї проблеми. Україна ж тільки стає на шлях створення сімейних будинків-спільнот.

У підопічних інтернатів майже повністю відсутні власні речі, особистий простір, часто порушуються їхні права на особисту недоторканість. Натомість у спільноті буде не сто, а тільки восьмеро осіб. Вони житимуть в окремих кімнатах та матимуть власні речі.

Ініціаторами створення спільноти є благодійна організація «Українська благодійницька мережа». Її керівник Василь Футерко розповідає, що в інтернаті вихованці зазвичай не живуть, а існують. Натомість спільнота наближена до домашніх умов.

«Вони живуть сім’єю, – каже він. – Інтернат навіть з найкращими умовами не може замінити ті умові, які є в сім’ї. В інтернатах живе по 120 вихованців. А це означає, що жодної індивідуалізації немає. Натомість у спільноті житиме приблизно вісім осіб».

За словами Футерка, там не буде радянської уявної закритості, притаманної будинкам-інтернатам. Доки вони є вихованцями інтернату, вони не можуть без нагляду працівників покидати його стіни. «Але не варто цих людей сприймати постійними споживачами, – зазначає він. – Якщо вони житимуть окремо, вони будуть більш самостійними та навіть зможуть в міру своїх можливостей працювати».

Кандидатами на проживання у спільноті є вихованці Залучанського будинку-інтернату. Вони не мають психологічних розладів, а здебільшого – фізичні. Для спільноти обрали найсвідоміших та найсамостійніших молодих людей. Більшість із них уже повнолітні. Вони дуже хочуть покинути стіни інтернату і з нетерпінням очікують створення їхньої нової домівки.

Життя у спільноті буде не повністю самостійним, а здійснюватиметься за системою підтриманого проживання. Для допомоги тамтешнім мешканцям залучать шість асистентів, які працюватимуть у дві зміни. Персонал обиратимуть з числа місцевих мешканців. Керівником закладу стане асистент-менеджер.

 

Гроші підуть за дитиною

За задумом, форма власності у закладу буде комунальною. Завдяки цьому громада сама вирішуватиме, кого призначати керівником спільноти. Фінансуватимуть заклад меценати. Також планується залучати кошти з обласного бюджету, адже саме звідти фінансуються будинки-інтернати зараз.

«Фінансування відбуватиметься за системою «гроші йдуть за дитиною». Цього має бути достатньо, адже на кожного вихованця інтернату на місяць виділяють близько 5-6 тис. гривень. Натомість у спільноті не буде низки витрат, які є в інтернаті, тому фінансування буде використовуватися ефективніше, – переконаний Василь Футерко. – Зокрема, не буде лікарів та трьох бухгалтерів, як в інтернаті. Бухгалтерський облік вестиме консалтингова компанія, яку оберуть шляхом тендеру. Також у спільноті запровадять максимальне використання документообігу. В інтернаті велика кількість коштів витрачається на енергоносії (майже мільйон грн. на рік). Натомість у спільноті вихованці матимуть субсидії, і витрати на комунальні послуги будуть значно меншими».

За словами керівника «Української благодійницької мережі», волонтери планують запровадити у спільноті повний електронний документообіг. Електронною буде навіть система обліку продуктів. Це значно спростить життя волонтерів: оскільки система буде відкритою, всі охочі допомогти знатимуть, чого інвалідам бракує і що необхідно придбати. Активісти бачитимуть навіть меню для вихованців закладу, зможуть приїхати та перевірити, чи отримують сироти всі заплановані продукти.

Слід зауважити, що у Львові вже існує схожа спільнота. Втім вона фінансується тільки за кошти меценатів. На думку Футерка, це ризиковано. Адже сьогодні меценати є, а завтра їх немає. Якщо зникнуть благодійники, зникне і фінансування. Тому прикарпатські активісти хочуть мати підтримку влади.

«Я думаю, шлях переходу на спільне проживання неминучий. Ми не винаходимо велосипед, а робимо те, що в цивілізованих країнах вже зробили», – підсумовує волонтер.

 

Не по-чиновницьки, а по-людськи

Для створення спільноти активісти обирали невелике місто. Мовляв, у невеликому райцентрі і громада знатиме, що відбувається у закладі, і жити в місті вихованцям буде цікавіше, ніж у селі. Для ефективнішої роботи вони навіть запровадять наглядову раду з числа місцевих мешканців, бо переконані, що громадський контроль – найкращий.

Активісти направляли звернення у кілька районних рад, втім допомогти зголосився тільки Бурштин, з яким є тільки одна проблема – місто входить у трійку найбільш забруднених в Україні. Днями там відбулися громадські слухання, на яких мешканці міста одноголосно підтримали створення спільноти. Міський голова Бурштина Роксолана Джура запевнила, що наразі питання тільки в одному: чи обласна рада погодить фінансування такого закладу.

«Можу вам наперед сказати, що не погодить. Адже, згідно з адміністративною реформою, будинки такого типу мають розміщуватися в об’єднаних територіальних громадах та фінансуватися з бюджету ОТГ. Обласна рада не візьметься за такий проект, а якщо і візьметься, то тільки через піар», – вважає вона.

На думку Джури, потрібно робити ставку на меценатів. А працювати у спільноті мають люди, які любитимуть дітей, які «будуть не чиновниками, а мамами». «Таких дітей завжди будуть підтримувати. І підприємці, і церква, і прості мешканці. До цього питання потрібно підійти не по-чиновницьки, а по-людськи, – зауважує Джура. – Я навіть розглядала варіант – корпус інфекційної лікарні, де є 11 місць. До того ж, будуть постійно поряд лікарі. Висновки сьогодні робити рано, але я думаю, місто не залишиться осторонь».

 

Аналогів нема

Обласна рада разом з облдержадміністрацією вже обмізковують можливість створення спільноти. Директор департаменту соціальної політики ОДА Віталій Яворський розповідає, що він, перший заступник голови облради Василь Гладій та Василь Футерко погодились, що це питання потрібно детально вивчити. Бо попри те, що всі виступають за створення спільноти, для її реалізації потрібно детально вивчити фінансову та організаційну складову.

«Тому з сьогоднішнього дня ми всі отримали задачу і працюємо над тим, як задумане втілити в життя, – запевняє він. – Спільноту потрібно реалізовувати і бути першими в Україні, адже аналогів у нашій країні немає».

За його словами, наразі невідомо, ні якої форми власності буде заклад, ні яке потрібне фінансування. Щоб зробити все якнайкраще, планують проконсультуватися навіть з міністром.

«Якщо заклад буде комунальним закладом обласної ради, для його створення необхідне рішення сесії облради. Якщо заклад стане комунальним закладом Бурштинської міської ради, рішення про створення прийматиме міськрада. Ідея ця цікава. Ми хочемо впровадити цей європейський досвід. І з чогось треба починати», – додає Яворський.

Підтримує проживання сиріт у сімейній обстановці і директор Залучанського будинку-інтернату Микола Сухолиткий: «Так чи інакше, в жодній цивілізованій державі вже немає інтернатів, а створені сімейні спільноти. В Україні теж потрібно це започатковувати. Якщо хтось з наших вихованців підійде для проживання у такому сімейному будинку-спільноті, ми їм посприяємо. Адже діти в інтернаті – це не наша власність. Ми хочемо, щоб вони були в кращих умовах. Бо хоч в інтернаті непогані умови, але дітям все ж не вистачає сімейного затишку».

До речі, самі вихованці інтернату мають різні думки з цього приводу. Є діти, які цього хочуть і мріють про це, а є такі, які б радше залишилися в інтернаті. Проте питання необхідності створення будинку-спільноти для інвалідів безспірне: настав час його створити. Наразі справа за строками та процедурою. Після того, як чиновники все обмізкують, потрібно буде знайти приміщення та персонал, провести громадські слухання з мешканцями вулиці та облаштувати житло для людей з особливими потребами.

Ольга НИЧАЙ