На російсько-українській війні загинув житель села Старі Кути – молодший сержант, бойовий медик Михайло Лазорик. Захисник народився 2 травня 1981 року на Косівщині. «Михайло Лазорик мужньо та самовіддано рятував під обстрілами важкопоранених бійців. З 25 січня 2024 року бойовий медик вважався зниклим безвісти на Донецькому напрямку. На жаль, страшна звістка підтвердилася – Герой загинув», – Докладніше >>
Марія Марченко-Олексин, бойова медикиня 10 ОГШБ отримала почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя». 25-річна Марія, випускниця Івано-Франківського національного медичного університету, на фронті від початку повномасштабної війни. «Спочатку я була медичною сестрою в медичній роті. Потім перевелася до мотопіхотного батальйону і там була старшим бойовим медиком. Їздила з хлопцями на виїзди, сиділа Докладніше >>
За тиждень до початку повномасштабного вторгнення він повернувся з Норвегії, бо передчував, що почнеться велика війна. Старший бойовий медик мінометної батареї 75 батальйону 102 окремої бригади імені Дмитра Вітовського Роман Дергун на позивний Янкер з 1 липня 2022 року боронить українську землю на Запорізькому напрямку. Про найважчі дні Революції гідності, в якій брав участь, специфіку Докладніше >>
Чоловік вступив до лав Національної гвардії України на початку повномасштабного вторгнення росіян. Бойовий медик 50 полку Національної гвардії України Руслан Кнігніцький зі села Підвисоке Снятинської громади, що на Івано-Франківщині, евакуйовував поранених бійців у Серебрянському лісі поблизу Кремінної Луганської області. Про бої та порятунок побратимів під вогнем росіян розповів військовий медик, пише “Суспільне”. “Хлопці розповідали: коли Докладніше >>
Від крововиливу підшлункової померла відома бойова медикиня Тетяна Кіндрат. Як написав Тарас Пономаренко, жінка проживала в Івано-Франківську. Раніше була бойовим медиком 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, врятувала багато наших хлопців. Отримала інвалідність в АТО. Її чоловік продовжує боротьбу на фронті. У Тані залишилась мама. Ховатимуть медикиню в середу, біля її сина, на цвинтарі біля церкви Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює