У селі Глибівка, що на Прикарпатті, місцевий майстер Іван Деренько виготовляє саперні лопати для воїнів на передову. Робить їх з початку повномасштабного вторгнення. За цей час йому вдалося вдосконалити функціонал лопати, щоб вона була максимально корисною і зручною для бійців. «Саперна багатофункціональна лопатка. У металевій ручці ховається щуп. Його накручують і воїнам вже не треба Докладніше >>
Відомий воїн-різьбяр Василь Семко живе і працює у селищі Перегінське Калуського району. Він відомий на Бойківщині різьбяр, його роботами прикрашають не тільки ґаздівські оселі, а й храми. Різьбярства Василь навчався сам ще у дитинстві, щодня удосконалюючи свої навички. Без художньої освіти йому вдається робити із бруска дерева вражаючі уяву витвори мистецтва. Після повернення з війни Докладніше >>
Прикарпатець Олег Пилип’юк 15 років майструє гуцульські сани без жодного цвяха та за давньою традицією. За ці роки майстер взявся удосконалювати сани. Також чоловік вирізьблює різні картини, фігури, а торік виготовив перший музичний інструмент, інформує “Суспільне”. Живе Олег Пилип’юк у Білоберізці на Верховинщині. Щоб добратися до його дому, потрібно їхати на санах. Із його слів, Докладніше >>
Прикарпатець Михайло Вінтонюк вже приблизно п’ять років займається кушнірством у селі Корнич, що на Коломийщині. Чоловік шиє та реставрує старовинні кептарі. Цій справі прикарпатця навчила донька майстрів-кушнірів Софії та Михайла Гнатюків – Марія Антонюк. У неї Михайло вчився майже пів року, а потім почав створювати власні кептарі, пише “Суспільне”. “Почав це робити не задумуючись, випадково. Докладніше >>
Калуська майстриня Ілона Дащаківська понад три роки в’яже дитячі іграшки за допомогою гачка і шпиці. Жінка зізнається, що почала займатися цією справою після смерті матері, адже сам процес відволікав і заспокоював, пишуть “Вікна”. Відточивши навички рукоділля, майстриня почала в’язати іграшки не тільки для задоволення, але й на замовлення. Відтак активно брала участь у благодійних ярмарках, Докладніше >>
Прадавні тварини у натуральну величину – у Коломиї незабаром може з’явитися справжній динопарк. Величезних тиранозаврів майструє близько п’яти років тут місцевий митець. Професійний кравець по шкірі Валерій Дідорак перекваліфікувався на митця 10 років тому. Згодом зробив свого першого динозавра. Каже, що грізні тварини підкорили його своєю незвичною та складністю тілобудови. Як виглядали, дізнавався з книжок Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює