Євген Шевченко у рідному місті Бахмут працював електромонтером. На другий день повномасштабної війни чоловік долучився до лав Збройних Сил України. У складі 54-ї бригади брав участь у бойових діях у Мар’їнці. Згодом чоловік демобілізувався за сімейними обставинами і переїхав до Івано-Франківська, де на той час перебувала його сім’я. Влітку 2023 року родина Ірини та Євгена Докладніше >>
Жінка займається ремеслом з дитинства. Олена Марусяк із села Замагора Верховинського району, що на Івано-Франківщині, 65 років створює кептарі. Шиє майже щодня, а подекуди — й вночі. Без кептарів, пояснює майстриня, на Гуцульщині не обходиться жодне весілля чи велике свято, пише “Суспільне”. “Коли я вишиваю, бачу гори, смереки, сніг” Перший кептар Олена Марусяк пошила у Докладніше >>
30 березня відійшла у кращі світи майстриня художньої кераміки Оксана Кабин з Косова. Оксана Йосипівна Вербівська-Кабин народилася 3 лютого 1958 року в м. Косові. З 1978 року працювала на Косівському художньо-виробничому комбінаті. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1990), Національної спілки художників України (1995), повідомляють у громаді. Учасниця всеукраїнських і міжнародних виставок, мистецьких симпозіумів. Докладніше >>
Віталій Музичин створює дримби понад десять років. Майстер проживає у Вигоді, що на Прикарпатті. Дримби, що майструє Віталій Музичин, замовляють музиканти не лише з України, але й з Канади, США, Англії, Австрії, Німеччини, Казахстану. На виробництво інструмента потрібно кілька днів, а подекуди – й тижнів, хоч складається дримба з двох деталей: корпусу та язичка або, Докладніше >>
Відомий воїн-різьбяр Василь Семко живе і працює у селищі Перегінське Калуського району. Він відомий на Бойківщині різьбяр, його роботами прикрашають не тільки ґаздівські оселі, а й храми. Різьбярства Василь навчався сам ще у дитинстві, щодня удосконалюючи свої навички. Без художньої освіти йому вдається робити із бруска дерева вражаючі уяву витвори мистецтва. Після повернення з війни Докладніше >>
Незабаром у Печеніжинській громаді, що на Коломийщині, запрацює швейний коворкінг. Тут охочі зможуть самостійно відремонтувати одяг чи розробити власний виріб. Також у коворкінгу облаштують фотозону для гарного фото, щоб краще презентувати свої вироби у соціальних мережах. А ще рукодільниці зможуть проводити майстер-класи, виставки, творчі зустрічі, та майданчиком для обміну досвідом і неформального спілкування. Наразі команда Докладніше >>
Прикарпатка Мирослава Воротняк із Коломиї створює вінки із гусячого пір’я — давній покутський головний убір для молодої і дружок. Майстриня розповіла про особливості ремесла, значення таємних символів, що заховані в елементах вінка, а також про те, що дає наснагу працювати, пише “Суспільне Карпати”. Ідея виготовлення вінків із пір’я гуски до балетмейстерки, керівниці народного ансамблю танцю Докладніше >>
Карпатське село Прокурава неподалік Косова — центр гуцульського ложкарства, одного з найдавніших ремесел і частини обрядової культури гуцулів. Покоління місцевих майстрів здавна робили дерев’яні ложки і з того жили. У роду ложкаря Романа Гуцуляка майстрів не було, втім він, аби продовжити місцеву традицію, опанував ремесло самотужки. Відтоді Роман відмовився від поїздок на заробітки за кордон. Докладніше >>
Прикарпатець Богдан Петричук, мешканець села Бабин Косівського району займається реставрацією та колекціонуванням вишиванок. Про це пише “Голос України”. «Колекціонувати старовинний одяг я почав ще у восьмому класі, — розповідає Богдан Петричук. — А невеличку збірочку мав уже в 15 років. У спадок від родини майже нічого не дісталося. У давнину в нас побутувала традиція, що Докладніше >>
На Коломийщині мешкає представник давньої та рідкісної професії – кушнір. Михайло Вінтонюк із Корнича реставрує старовинні кептарі та створює нові вироби за давніми зразками. Кептар – це безрукавний хутряний кожушок, пише “НТК”. Цією справою чоловік займається вже п’ять років. Спеціальної освіти пан Михайло не має, а кушнірству його вчила знана 85-річна майстриня. “Перші кептарі називалися Докладніше >>
На Прикарпатті сімейну династію народних майстрів продовжує вже в третьому поколінні Назар Габорак. Чоловік виготовляє гуцульські топірці або, як їх ще називають, бартки. Горяни-чоловіки з давніх-давен використовували їх у будні та на різдвяні свята. Сьогодні топірці – колядницький атрибут серед місцевих та туристичний сувенір для гостей краю. Назар Габорак народився у селі Бростури на Косівщині. Докладніше >>
10 липня працівники Косівської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості для дітей, які відпочивають в лікувально-оздоровчому комплексі «Карпатські зорі», провели профорієнтаційний захід «Майстерня етно-професій». Цей захід відбувся у рамках профорієнтаційної акції обласного центру зайнятості «Профорієнтаційне літо – 2019» з метою формування зацікавленості учнів до усвідомленого вибору професійної діяльності, ознайомлення з професіями, які притаманні Косівщині. «Косівщина Докладніше >>
18 травня – день пам’яті, 75-ті роковини депортації кримських татар. У цей день 1944 року мешканців із кримсько-татарським корінням примусово вивезли у Сибір та Середню Азію. Більшість депортованих загинули від нелюдських умов проживання, частину розстріляли. Історія повторилася. П’ять років тому Росія знову окупувала півострів. Відтоді й до сьогодні тривають утиски та необґрунтовані обшуки корінних кримчан. Читайте також: У Докладніше >>
“На семінар приїхали технологи, які виготовляють вапняні декоративні штукатурки, які ми використовуємо у Франківську”, – пояснює співорганізатор заходу, художник-дизайнер Ярема Стецик. Він додає, що спікери в основному зі Льовову та Франківська, проте є представники і інших міст. Докладніше >>
У давнину кожен гуцул мав свою справу. Ніхто не гнався за наживою, а спокійно вставав зранку і брався до роботи. Їхнє ремесло розпізнавали за звуком – гупання деревини у бондаря чи натягування струн у музиканта. Були і жіночі заняття: вишивка, килимарство, ткацтво. Докладніше >>
У прикарпатському селі Яворів досі процвітає старовинне ремесло. Вовняні ковдри тут виготовляють у кожній хаті, а селянські подвір’я схожі на міні-експозиції. Своє мистецтво горяни не тримають у таємниці. Те, що прикарпатське село Яворів — столиця ліжникарства, видно ще при в’їзді. Тут на кожному подвір’і — міні-експозиціі. З ліжників, вовняних шкарпеток та кептарів, інформують Вікна з посиланням Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного