Якось один американський лікар сказав: «Раніше я думав, що нема хвороби, настільки ж страшної, як рак. Тепер я знаю таку хворобу». Він мав на увазі хворобу Лайма, яка може передатися з укусом кліща. Навколо цієї недуги склався щільний інформаційний вакуум, а тим часом страждає від неї дуже багато людей. Кілька місяців тому українці в соцмережі створили групу для інформаційної і психологічної підтримки хворих – «Лайм Україна». Кількість її учасників стрімко зростає. Докладніше >>
«Шансів немає» – певно, найстрашніше, що може почути мама хворого малюка. 27-річна франківчанка Мар’яна Ерстенюк чула таке, і не раз. Вона бачила, як синіють губи її крихітного хлопчика, а його серденько більше не може битися. Нині вона дуже соромиться просити в людей допомоги, але нема ради – дитину треба рятувати. В Івано-Франківському національному медичному університеті оголошено благодійний аукціон картин. Усі виручені кошти підуть на лікування однорічного Костянтина Ерстенюка, сина старшої лаборантки кафедри медичної біології та медичної генетики ІФНМУ Мар’яни Ерстенюк. Докладніше >>
У своїх 29 років Христина Паршенцева із міста Долини пережила вже 9 переломів ніг. Вона ніколи не гуляє містом, але вдома самостійно вчиться їздити на велосипеді; у неї немає відданих друзів, але вона піклується про п’ятьох котів; вона ніколи не ходила до школи, але навчилась грамоті і пише вірші. А ще – мріє продати свої картини, щоб заробити грошей на операцію, бо найбільший її страх – сісти в інвалідний візок. Докладніше >>
Маленькому франківцю потрібна фінансова підтримка, для боротьби із рідкісним захворюванням. У хлопчика – синдром Віскотта-Олдрича (комбінований імунодефіцит Т- і В-клітинної ланок імунної системи). Про це в соціальній мережі повідомила активістка і волонтерка Людмила Лінник: “Знайомтеся. Це – Сашко Мазурик. Йому всього 2 рочки. Вилікувати малюка можна лише одним способом – потрібна трансплантація стовбурових клітин спинного мозку. Це Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного