Сьогодні День стриптизу. Історія повідомляє, що вперше на сцені оголилися у Франції 119 років тому. Красуня-танцівниця  Мона  у паризькому кабаре Мулен Руж скинула з себе весь одяг. За непристойну поведінку дівчину заарештували і оштрафували на 100 франків, що викликало протест і безлади в столиці Франції.  

У наш час такою поведінкою нікого не здивуєш. Стриптиз став явищем, цілком прийнятним. Більше того, еротичні танці стали невід’ємною частиною масової культури.

Юлія Побочая з трьох років займалася хореографією, а  з 18 почала танцювати на пілоні.  Батьки знали, що дівчина танцює в клубах, але не заперечували. Сьогодні вона – професійний хореограф, власниця шоу-балету, діджей.

Перший виступ на пілоні для Юлії був звичним, оскільки дівчина вже бувала на великих сценах. Вона звикла до уваги публіки і до танцполів, тому її нічого не дивувало у виступах в нічних клубах. «У танці тобі потрібно добре розуміти, в якому ти образі, – розповідає Юлія. –  У хорошої танцівниці добре продуманий номер, а це – хороший танець, правильно підібрана музика, яка може складатися з декількох композицій, крім того, танець може включати голосові звучання, наприклад, начитування тексту».

Через травму спини Юлія не танцює вже 2 роки. Жінка має свій балет, який працює за кордоном. Вона  переконана, що сьогодні  танцівниці її школи, вихованці «нульових», танцюють те, що можна назвати мистецтвом, а молоді – заробляють гроші. Така ситуація на ринку стрип-танцю  зумовлена перехідним періодом. «Жінці завжди складніше танцювати, ніж чоловікові. Стриптизер завжди до танцю запрошує дівчину. А сьогодні публіка якраз і хоче шоу  стрипбарного характеру. Дівчина виводить захмелілого хлопця і починає навколо нього танцювати. Ось такий рівень.

Переконана, що так тривати довго не буде, бо це неякісно. Має щось змінитися у культурі стриптизу. Бо сьогодні стриптиз – це те, що було, але ще не те, що має бути».

Хореограф розповідає, що у стрип-барі більші гроші, але не та увага, не танцівниця – зірка програми, а клієнт. У нічному клубі навпаки – стриптизерка на сцені, на неї скероване все світло, вона під софітами, вона – актриса.

Поступове оголення

«Я не бачу у виконанні стриптизу нічого поганого. У мене дитина знає, чим я займалася. Я не працювала у стрип-барах, я професійний хореограф. Танцювала на сцені, на пілоні, де виконувала дуже складні елементи. Танець на пілоні – це акторська , хореографічна майстерність, це хороша фізична підготовка, це спорт, – розповідає Юлія. – Є два види стриптизу: є стриптиз, який танцюють у стрип-барах, а є стриптиз,  який танцюють на сцені. В Україні часто поєднують цих два види». Колишня танцівниця зауважує, що тепер більшість хороших стриптизерок, які виступають за кордоном, працюють на сцені,  танцюють топлес, але вони не працюють з людьми, вони не роздягають відвідувачів.

«У нічних клубах, не стрип-барах, оголення в танці відбувається поступово. Воно є піковим моментом,  апофеозом  танцювальної історії», – розповідає Юлія.

У 2002 році в Рівному дівчина розпочала підприємницьку діяльність з організації розважальних заходів. Балет «Еротик-шоу» і досі працює, але частіше за кордоном. «Мої учениці навчають інших дівчат танцювати стриптиз. Крім того, вони виступають у різних розважальних закладах світу. Цікаво, що за кордоном вони танцюють на пілоні у дитячих парках розваг», – розказує жінка.

Загалом у нічних клубах відвідувачі замовляють три танці. Третій танець це близько 3 години ночі. Звісно, що більшість відвідувачів вже добре сп’яніли. Хоча кожен клієнт нічного клубу знає, що в цьому закладі наближатися до танцівниці не можна, не можна пропонувати гроші, за цим пильно стежать охоронці, але трапляється різне.

«Коли охорона не реагувала, то доводилося самій реагувати на порушення правил, але ногами, а оскільки стріпи мають  16 сантиметрів, то порушнику було несолодко», – пригадує колишня танцівниця.  Юлія розповідає, що одна танцівниця повинна виконувати не більше, ніж 3 танці. «Я у свій час виконувала два. Кожен тривав не більше 5 хвилин. Вважаю, що одна людина не може і не повинна заважати клієнтам. Вона набридає. Хоча зараз танцюють 7-9 хвилин, а той 12. Ідеально – це 4 хвилини», – переконана хореограф.

Скільки коштує?

Хороша танцівниця за виконання 2-3 танців в Україні отримує  2 000-2 500 гривень.   Але  це результат не одного дня. Це фізична витривалість, щоденні тренування по декілька годин, дорогі костюми (вартість стартує від 1,5 тис. грн., хороший коштує 8 тис. грн.), взуття (пара від 3 тис. грн. і більше). Останнього повинно не менше трьох пар.  Крім того, стриптизерки під час тренувань і танцю використовують  спеціальний засіб, яким змащують місця, що дотикаються до пілону. Він теж не з дешевих.

Школа

Стриптизу тепер нема, переконана Юлія Побочая.  «Люди побачили, що можна легко заробити гроші, і більшість танцівниць винесли стрип-барівський танець на клубну сцену. Сьогодні у стриптизі змішалися всі стилі. І він має дещо інший характер. Професійно танцюють стриптизери покоління 2000-х, молоді ж створюють дорогі костюми, але нічим не зацікавлюють публіку, при тому, що зараз навчитися танцю на пілоні набагато простіше», – розповідає колишня танцівниця.

«У час, коли я вчилася танцю на пілоні, ніхто навіть не знав як це називається. Як правило казали «шест» або «рура» (з польської). Я навчалася танцю на пілоні на спортивному майданчику. Вигадувала певні елементи  і тренувалася. Крім того, мені допомагав чоловік. Він також професійний хореограф та ще й  математик. Тому у нього було своє бачення танцю. Він намагався прорахувати виконання деяких трюків. Тоді це було дуже складно. Тепер, маючи Інтернет, студію пол-денсу, я б досвід тривалістю в 12 років здобула б за рік», – переконана Юлія. Проте жінка рада, що пройшла нелегкий шлях. «Ми створювали балет, продумували шоу-вистави, костюми. У той час клуби мали можливість брати велику програму, – пригадує екс-танцівниця. –  Якщо це коштувало грошей, то це було красиво, але його було мало. Пізніше пішло перенасичення ринку і  внаслідок того, що якісний продукт змішався з неякісним, танець на пілоні знецінився. Оскільки всі артисти захотіли непогано заробити і підняли вартість продукту, а клуби сьогодні навіть не можуть дозволити собі підняти вартість квитків за вхід, бо бояться втратити клієнта, програм стало менше, і всі артисти поїхали за кордон. Мої вихованки зараз працюють у Китаї в дитячому парку. Вони танцюють на пілоні, але не роздягаються.  Це надзвичайне акробатичне шоу з багатьма трюками».

Наші в Азії

Сьогодні Азія, країни Близького Сходу  – це майданчик для українських артистів різних жанрів. Великою популярністю у клубах Азії користуються танцівниці go-go. Звичайна студентка, яка посередньо танцює,  в Україні за 10 робочих днів має 2 500 гривень, в Азії вона отримує 800 доларів і ні в чому собі не відмовляє. Хороші артисти, які працюють стаціонарно в одному клубі, отримують до 2 тис. доларів і більше.

Європа ж цікавиться тільки діджеями.  Там переважає така шоу-програма – діджей, сцена, на ній виступає дві дівчини-підджейки, одягнені у мінімальні костюми або, навпаки, фрікові , лед-костюми (світлові), які «заводять» публіку, час від часу дівчата змінюються (все залежить від популярності клубу). У великих клубах Європи популярністю користується шоу з Aerial Silk (з полотнами для повітряної гімнастики), з обручами.

В Азії у клубі має бути все – діджей, дівчата go-go, пілоністи, акробати. Невеликих клубів, наприклад,  на теренах Китаю сила-силенна. Всередині є подіум-сцена, танцполів нема. Вони є у величезних клубах в Шанхаї, Пекіні та інших містах. По залу розташовані високі столики без стільців , при вході відвідувачам роздають світлові елементи, якими вони користуються під час танців. У залі на столиках грають найчастіше у кості. Також є диванчики, за кожним закріплений офіціант.  Цікаво, що якщо клієнту стало погано, то обслуговуючий персонал супроводжує його до вбиральні, де приводить відвідувача до належного стану, і дозволяє повернутися йому у зал. В Україні все навпаки…

Сьогодні в Україні налічується до 10 балетів, які танцюють на пілоні, та організовують якісне шоу. Одні з найкращих –  у Дніпрі, а також у Харкові.

«Навчити танцювати на пілоні можна будь-кого, – переконана хореограф, – але, якщо немає таланту,  жіночності, харизми,  то це буде неестетично».

Ірина БАБІЙ