Щомісяця в прикарпатських правоохоронців з’являються десятки нових справ про шахраїв. «Галицький кореспондент» багато про це пише, попереджаючи читачів, щоб були обережними. Проте, на жаль, аферисти стають розумнішими та креативнішими. Як наслідок, на їхній гачок потрапляють все нові люди.

Найгірше, що серед них є й волонтери. Люди, які збирають гроші, щоб допомогти Збройним Силам України, на жаль, теж стають жертвами шахраїв. Так, восени минулого року, з банки Тетяни Скоропляс, яка збирала гроші для ЗСУ, вкрали 80 тис. грн. Більше – читайте в інтерв’ю.

Тетяно, розкажіть, як давно ви почали волонтерити?

Все почалося ще десь у 2015 році, ми робили вертепи та різні заходи, щоб зібрати кошти для «Госпітальєрів» на пальне, ремонт автівок, на операцію, вже покійному, гітаристу з гурту «Кому вниз» тощо. А з початком повномасштабної війни мені та моїй подрузі Марині почали телефонувати з проханням допомогти. Ми спершу подалися у різні фонди, але оскільки і в них ще теж була розгубленість, то ми вирішили, що час збирати кошти на свої картки. До слова, Марина вже понад рік служить в третій штурмовій.

На що ви тоді збирали гроші?

На амуніцію, ліки, тепловізори тощо. Я мала багато друзів за кордоном, тож було, що кидали у валюті. Суми збиралися непогані, бо люди нас знали. Коли сума перевалила за 500 тис. грн, то я зрозуміла, що треба реєструватися як волонтер. Десь через 7-8 місяців я все це зробила.

Зараз я збираю лише на банки, це найзручніше, бо люди бачать скільки там коштів і скільки ще треба.

Ви знаєте особисто людей, яким збираєте гроші?

Зазвичай це знайомі військові, які розкидані по підрозділах та бригадах. В мене є татова бригада, якій я постійно допомагаю. Тато 24 лютого вранці пішов воювати. Він у мене полковник внутрішньої служби. А ці посади не зберігаються у ЗСУ. Він працював у пенітенціарній системі і тому він пішов звичайним солдатом, вже служить третій рік. Від вересня 2023 року він у 31 новосформованій бригаді на Донеччині.

Я збираю гроші і йому, і друзям. Історії різні. За цей час я купила дві машини, дрони, антени-підсилювачі до дронів, тепловізори тощо.

Був момент, коли я машину заганяла у Краматорськ сама, але здебільшого, якщо це щось дрібне, то надсилаємо поштою. А на початку повномасштабної ми все пакували у бус, підписували коробки, давали номери водію і він розвозив. Адже було тяжко з логістикою.

Втім тоді і запити були інші. Потрібні були каски і спальники. Ми везли з-за кордону, бо в магазинах вигрібали все. Якось по роботі перетиналися з керівницею протокольної служби Президента Зеленського, потім вона мене набирала, бо треба було комусь передати посилку. А якось я її набирала, щоб поручитися за мене, коли я везла речі з-за кордону. Зараз це згадую і думаю, як ми це провертали.

Збори закривати стало тяжче?

Їх просто стало більше. Росте напруження. В них кожен день мінус кілька близьких людей. Плюс з’являються запити інші. Я, наприклад, не знала про існування кількох антен. А вони їм потрібні, і їх ніхто не купить, крім волонтерів.

Зрештою, кількість волонтерів збільшується. Когось забирають на війну і їхні родичі не знають куди звернутися, тож починають волонтерити самі, так збільшується кількість зборів. Дрони й антени потрібні, а в розрізі великої бригади їх недостатньо у тій кількості, в якій дає держава, і допомагають місцеві громади.

Наприклад, група мого батька – це 5-6 хлопців. Я знаю скільки в них дронів і скільки вони посадили. Дзвонить мама і каже: «Таню, тато не хотів говорити, але тим дроном, який ти купувала йому, вони лише двічі змогли політати, а потім його збили росіяни». Я кажу: «Все добре, кажіть, що треба ще».

Вони паралельно дають запити на відділ забезпечення. Буває, що в них лишилося 4 батареї, а вони в забитому селі, може не бути світла, їм треба більше, тож ти починаєш шукати гроші, бо це велика сума. Буває, збираю місяць, а їм уже це закрили і він комусь іншому передає.

Коли потрапили на гачок шахраїв, ви вже не були новачком у волонтерстві?

Ні. Це був далеко не перший збір.

Я чомусь думала, що мені стане клепки розпізнати шахраїв. Я потрапила на дуже розумних людей. Схема була дуже круто продумана. Почну з того, що вони мене б і не побачили, бо я зазвичай збираю гроші зі своєї невеликої аудиторії – донатять друзі, знайомі і їхні знайомі. А тут збір зупинився і я подумала, як його пропушити.

Я оголосила збір 31 серпня, через місяць він зупинився. Мені треба було 150 тис. грн, а була лише половина суми. Гроші збирала на роботизовану машинку «Воллі» для ССОшників у ЗСУ.

Що я придумала. Я підписана на багато російських телеграм-каналів, так натрапила на панянок «Катя-Валя ДНР». Це волонтерки з Донеччини, які в шалених масштабах купують техніку, виробляють дрони, шиють форму. Я лякаюся, коли дивлюся на кількість. Натомість у нас після літа я бачила розслаблених людей і волонтерів, у яких збори тяжко закривалися. Тож я вирішила нагадати, що росіяни не розслабилися. І зробила ролик, щоб показати, що закуповують на тій стороні рядові волонтери.

Ролик зачепив, почав шалено віруситися. В інстаграмі він набрав 1 млн переглядів. В тіктоці перевалило за півтора мільйони. Далі набігли росіяни і його заблокувало. Але відео встигли скопіювати ще кілька військових блогерів-мільйонників і мені почали масово сипатися донати малесенькі – по 2-3 грн. Тому що я вкінці зробила заклик: допоможіть закрити збір.

Думаю, що шахраї мене тоді побачили за рахунок збільшення аудиторії. Так, я отримала дзвінок «з банку» у телеграмі.

Додам, що я маю ФОП і рахунки мої відкриті у Монобанку теж, як і волонтерська банка. А по ФОПу я звикла спілкуватися через телеграм із банком. Тому мене це не здивувало. Єдине – я спілкуюся через письмові повідомлення, а тут був дзвінок.

Яка була причина для їхнього дзвінка?

Сказали, що у мене на карті велика активність. А в мене ж справді значно збільшилася активність, бо кілька тисяч людей кинули по 2-3 грн. Далі вони задають багато питань і кажуть, що мене треба внести в систему як волонтера. Я відповідаю, що рахунок зареєстрований у податковій. Вони кажуть, що це бачать і продовжують ставити питання, я паралельно заходжу в додаток. А вони наполягають, щоб я не заходила, бо вони вносять дані у моєму кабінеті. Я заходжу, а він мене вибиває з мого Монобанку. Я питаю: «Що ви зробили?». Він додає: «Хто ще може вилогінити вас із акаунта, крім працівника з Монобанку?». Я повірила: логічно, що ніхто. Далі він попереджає, що відправить мені смску з кодом, я відповідаю, що передавати нічого не буду, бо ж всі працівники банку кажуть, що не можна нікому зачитувати ніякий код. Він погоджується і пропонує на пошту надіслати листа, а я його маю лише підтвердити. Питає мене, на яку пошту прислати лист – на gmail чи ukr.net. Називає мені обидві мої пошти. Я кажу: «Давайте на ukr.net».

Я подумала, що шахрай мав би злитися після того, як я відмовилася називати йому смс з кодом. Зайшла на пошту, і дурість моя була в тому, що я дуже швидко прогорнула той лист, натиснула підтвердити, а це було попередження від Монобанку, що в мій акаунт хтось намагається зайти. Чоловік продовжив мене заговорювати, про волонтерську діяльність. Питав конкретні питання, такі, що змушували зосереджуватись. Наприклад, яка остання сума банки була. Я відповідала. І тут він каже, щоб я залишалася на лінії і через кілька хвилин я вже зможу заходити в акаунт. Розумію, що щось не те, скидаю його і шукаю в телеграмі Моно. Бачу, що це був не той Моно, з яким я говорила. Той теж мав синю галочку, але в нього просто емоджі. Я прошу Монобанк заблокувати мою картку. Але співробітник відповідає, що це були миттєві перекази. Він каже, що було здійснено дві трансакції. З банки вивели на білу картку, а з білої перекинули на Укргазбанк. Дані осіб не відображаються.

Шість хвилин минуло з моменту, як шахрай сказав почекати на лінії до моменту блокування моїх карток в Монобанку. А вони встигли зняти дві суми – 20 і 60 тис. грн.

Ви зрозуміли, як їм вдалося вас викинути з акаунту?

На жаль, ні. В той вечір у мене вдома вже були патрульні, а я давала пояснення. Я дзвонила в Укргазбанк і просила вичислити тих людей, але мені сказали, щоб я йшла у поліцію. Я вийшла потім на кіберполіцію. Їх найбільше зацікавило, як мене змогли вилогінити з додатку.

Мене одразу попередили, що навряд чи гроші повернуться. Мовляв, оскільки шахраї придумали таку класну схему, то це напевно буде рух коштів по великій кількості карток і потім все виведуть у крипту.

Що ви робили далі?

Все це сталося 10 жовтня. Наступного дня я оцінила ситуацію, зрозуміла, що частково вина є і на мені, адже я була дуже втомлена і мала якісь свої проблеми – взяла собі кота і звикалася з тим. Тож, 12 жовтня я зробила відео про це, щоб волонтери були обачні. Тоді мені кілька волонтерів написали, що мали схожі історії. Когось теж пограбували, а хтось вчасно зрозумів.

Також я дізналася, що Монобанк поставив засіб захисту від шахраїв. Я зараз кричу скрізь, щоб ставили «Дія. Підпис». Якщо ти його ставиш, то без того, щоб крутити головою, ніхто не зможе зняти в тебе кошти.

Я читала у ваших соцмережах, що ви перекрили цю суму фактично одразу після історії.

Я взяла відповідальність за це на себе. Бо збоку виглядало дивно. Люди мені довірили свої кошти, тому я б ніколи собі не дозволила попросити їх закрити ще й цю суму. Це була б сильна репутаційна втрата.

Були негативні коментарі?

Десь 5% поганих коментарів було. Хтось дорікав, що не можна у телеграмі спілкуватися, хоч я там справді спілкуються з техпідтримкою Монобанку. Люди розуміли, що я натупила. Бо вони мене колами водили, задавали різні питання і я могла зрозуміти, що це шахраї. 

Наступного дня мені подзвонили від моїх друзів-волонтерів і спитали, чи не потрібна мені допомога. Я відповіла, що працюю в сфері маркетингу і можу відпрацювати ці гроші. Вони внесли цю суму. Було дуже приємно.

Що це були за люди?

Не хочу називати, бо не знаю чи можна. Друзі-підприємці, які багато допомагають війську.

Ви відпрацювали потім їм?

Я їм трошки допомагала, але ця моя робота була більш умовною. Це була сильна підтримка, бо мене врятували у такий складний момент.

А що каже поліція?

Слідча сказала, що буде тримати мене в курсі, бо це справа кількох місяців. Потім зникла надовго. Суд виніс ухвалу на мою користь. Далі слідча мала взяти цю ухвалу і поїхати в головний офіс Укргазбанку, щоб витребувати дані, втім вона кудись їздила і не встигла, оскільки ухвала суду діє місяць. Тож тепер вона робить повторне клопотання до суду. Знову має взяти ухвалу і таки поїхати в Київ. Але тепер вона у відпустці. Чекаю.

Зрештою, вона мене одразу попередила, що далі скоріше за все справа перейде в іншу область, в ту, де зареєстрована людина, на чий рахунок перевели ці вкрадені гроші.

Наразі я чекаю, щоб слідча повернулася з відпустки. Це тягнеться купу часу. Мене попереджали, що треба поліцію контролювати, а вони у свою чергу попереджали, що мають багато роботи. Зараз мені принципово зрозуміти лише одне: чи це українці роблять чи росіяни придумали цю схему.

У вас не було думки, що пора зав’язувати з волонтерством, бо дуже втомлені?

Було таке, я вирішила зупинитися. І кілька місяців у мене справді не було жодних зборів, я лише репостила чужі та допомагала з логістикою. Втім, коли тобі постійно падають від знайомих і друзів запити, то я не можу нічого не робити. За ці кілька місяців я поміняла всі картки, розібралася, як працює «Дія. Підпис» і продовжила збирати гроші.

Людям нема до кого звернутися, а в мене є ця компетенція, то чому б і ні.

Тетяна Соболик