В Івано-Франківську провели першу трансплантацію нирки. 31-річному львів’янину, який до того сім років отримував діаліз (очистка крові від продуктів метаболізму), пересадили нирку від посмертного донора – 54-річного франківця, який помер внаслідок черепно-мозкової травми. Згоду на донорство підписали рідні загиблого.

Доки серце б’ється

Олег Легун, завідувач відділення хроніодіалізу Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, розповідає, що найбільш затребуваним органом для трансплантації є нирка.

«На обліку є найбільше тих пацієнтів, в яких заміняється нирка, але також затребуваними є трансплантація серця, печінки, ну, і зараз набирає популярності трансплантація легень. У зв‘язку з COVID-19 є багато ускладнень і на легені, і на серце», – акцентує Легун.

Лікар говорить, що зазвичай люди з трансплантованими нирками живуть довше, хоча і метод гемодіалізу (штучної нирки) теж її заміняє. Наразі орієнтовно 160-180 пацієнтів з Прикарпаття потребують трансплантації.

До першої трансплантації в обласній лікарні готувались два роки. Щоб у лікарні була можливість проводити такого роду операції, потрібно мати ліцензію від Міністерства охорони здоров‘я, навчити спеціалістів та придбати необхідне обладнання. Також потрібно забезпечити лікарню медикаментами.

«Наразі в лікарні є два пацієнти з трансплантованими нирками. Одну операцію провели 8 жовтня, від родинного донора. А другу – 12 жовтня, коли ми зробили трансплантацію від трупного донора», – каже лікар.

Та проведення трансплантації органа від трупного донора має певні нюанси.

«Усе відбувається в певній послідовності. Спочатку потрібно діагностувати смерть мозку, а для цього необхідне спеціальне обладнання, – пояснює Олег Легун. – Лікар може запідозрити смерть. Тоді збирається група людей, які вивчають показники, дивляться клінічно і проводять проби, дослідження. У нас є апарат УЗД зі спеціальним датчиком, де видно, чи кров циркулює по мозку».

Як зазначає Олег Легун, відтоді, як діагностують смерть мозку, є певний період часу, коли лікарям потрібно встигнути забрати орган, доки б’ється серце. А далі – провести трансплантацію.

Завідувач відділення продовжує, що перед тим, як трансплантувати орган, організм обстежують, чи немає інфекцій, промивають спеціальним розчином, тоді кожен орган обробляють ним окремо, а перевозять їх у спеціальних боксах зі стерильним льодом. І додає, що до проведення операції була і поліція, і прокуратура, які оформлювали усе з юридичного боку.

«Серце і печінку франківця у супроводі патрульних привезли до Львова, де їх пересадили чоловіку та жінці. Додам, що серце може так зберігатись максимум 3-4 години, а нирка – до 24 годин», – зауважує Олег Легун.

Потрібно діяти

Андрій Олійник, лікар-анестезіолог Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, розповідає, що відділення штучної нирки функціонує в лікарні з 1993 року. Відтак вони давно знають хворих та особливості їхнього організму.

Він не приховує, що була психологічна напруга, адже операція відбувалася в нічний час, а працювати вночі нелегко. Тим більше, що попереднього досвіду у проведенні таких операцій у нього не було.

«Коли проводили першу трансплантацію, 8 жовтня, анестезію робив колега з Києва, а я більше спостерігав. Натомість тут вже треба було діяти. На тверду четвірку анестезія пройшла», – з усмішкою каже лікар.

За словами пана Олійника, є медикаменти, які використовують для анестезії, знати їх потрібно досконало. Мовляв, треба знати не тільки, як вони діють, а й як виводяться з організму. Є такі, які категорично не можна давати, а є й ті, які треба давати із застереженнями.

 Дозволити можуть родичі

Оксана Міськів, адвокат, член Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ, пояснює, що основним нормативним документом, який регулює порядок проведення трансплантації, є Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

«Цей документ передбачає можливість проведення трансплантації як від живого, так і від мертвого донора. Фінансування трансплантації здійснюється на 100% за рахунок держави — для уникнення зловживань та ризиків, які пов’язують із незаконним донорством», – говорить адвокат.

Вона каже, що вилучення органів у живого донора можливе у разі родинного донорства або перехресного. Торгівля органами в Україні не лише заборонена, а й за це передбачена кримінальна відповідальність.

«Щодо посмертного донорства, на даний час кожна повнолітня дієздатна людина має право надати письмову згоду або незгоду на вилучення органів з її тіла для трансплантації після її смерті відповідно до закону, – розповідає адвокат. – Раніше в законодавстві була прогалина, яка могла спричинити вилучення органів у людини, яка ще не досягла стану незворотної смерті, — тепер такого не буде».

За словами Оксани Міськів, іншим запобіжником проти зловживань та корупційних ризиків є “презумпція незгоди”, яка передбачає, що органи для трансплантації можуть вилучити з тіла покійника тільки за умови, що ця людина за життя чітко заявила про свою згоду стати донором у випадку смерті.

«Так само людина може змінити своє рішення й заборонити вилучення органів у себе після смерті. Якщо ж вона не залишила жодного волевиявлення, згоду на вилучення органів можуть дати родичі покійного або особа, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого. В усіх інших випадках використання органів людини без дозволу — заборонене», – пояснює нюанси законодавства адвокат.

Дозвіл на донорство перейде в онлайн

Оксана Міськів акцентує на тому, що “презумпція незгоди” діє у США, Німеччині, Великій Британії та інших країнах і прямої залежності між кількістю донорів та видом презумпції немає. Звісно, за умови проведення правильної державної інформаційної політики.

«Варто зазначити, що за останній рік ситуація з трансплантаціями в Україні змінилася кардинально.  З 1 січня 2021 року почала працювати Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин, і підбір пари «донор – реципієнт» здійснюється в автоматичному режимі. Також створили спеціалізовану державну установу «Український центр трансплант-координації», яка веде строгий облік всіх трансплантацій та займається супроводом кожної такої операції», – каже адвокат.

Наразі, акцентує Оксана Міськів, щоб стати донором, слід пройти більш складну процедуру. Є форми заяв щодо згоди чи незгоди стати донором.

«Такі заяви людина подає у письмовій формі трансплант-координатору будь-якого закладу охорони здоров’я або працівнику спеціалізованої державної установи “Український центр трансплант-координації”. Також можна заповнити електронну форму відповідної заяви через Єдиний державний вебпортал електронних послуг», – пояснює Міськів.

Коли людина особисто подає таку заяву, то далі їй слід пред’явити документ, що підтверджує громадянство України.

«Трансплант-координатор або працівник спеціалізованої державної установи “Український центр трансплант-координації” впродовж 24 годин вносить потенційного донора до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин», – зауважує Оксана Міськів.

І насамкінець гарна новина. Є ініціатива, щоб у майбутньому надати можливість залишити прижиттєву заяву на згоду чи незгоду бути донором органів через портал «Дія». Така інформація має бути закритою, до неї будуть мати доступ лікарі лише після підтвердження діагнозу «смерть мозку».

Уляна ПИЛИПЕЦЬ