Північна Македонія – маленька країна, про яку значна частина українців не знає майже нічого. Але є одна історія наших стосунків, яку в Скоп’є добре пам’ятають.

У 1991-му, ставши на шлях незалежності, Македонія (тоді ще не Північна) відмовилося від усієї югославської зброї, що була на її території, пише Галицький кореспондент.  Так домовилися президенти Кіро Глігоров та Слободан Мілошевич. Тоді це здавалося для Скоп’є прийнятним – з ким, врешті решт, воювати (на відміну від інших республік, Македонія змогла вийти з Югославії мирно)?

Але у січні 2001-го війна в Македонії таки почалася – з албанськими сепаратистами (Армією національного визволення). І ось тут виявилося, що воювати практично нема чим. Президент Борис Трайковський звернувся до Леоніда Кучми по допомогу. Той погодився. Україна продала (інші джерела стверджують, що передала безкоштовно. Є також версія, що продала значно дешевше за ринкову ціну. Точні дані про ту угоду не оприлюднені. Те ж саме можна сказати і про передачу зброї Македонією Україні в наші дні) танки, декілька штурмовиків Су-25 та гелікоптери Мі-24 і Мі-8.

Українські танки македонці використати не встигли – Греція на якийсь час заблокувала техніку у своєму порту. А от авіація допомогла їхнім військам здобути декілька вирішальних перемог. Гелікоптери мали особливе значення, адже позиції албанців часто були розташовані в горах. У серпні 2001-го в Охриді сторони підписали мирну угоду, Македонія відстояла свою цілісність.

Київ дав зброю балканській країні в обхід санкцій та всупереч бажанням США. Американцям здавалося, що це призведе лише до ескалації.

Минув 21 рік, і тепер вже Україні стала потрібна зброя з-за кордону. У Скоп’є вирішили повернути назад той подарунок. Спочатку там погодили передачу танків, а нещодавно Генеральний штаб Північної Македонії (країна за цей час змінила назву через претензії Греції) дав дозвіл на відправку гелікоптерів.

До теми: Цікаве про Україну: математична упаковка Марини В’язовської