Старший стрілець 50-го полку Нацгвардії імені Семена Височана пішов на війну добровольцем і загинув у запеклих боях на Донеччині.

В Івано-Франківську на фасаді будинку на вулиці Пасічній відкрили анотаційну дошку загиблому герою Ігорю Перегіняку, повідомляють на сайті міського голови Руслана Марцінківа.

У цьому будинку Ігор Перегіняк прожив зі своєю сім'єю двадцять чотири роки. Сусіди згадують: він ніколи нікому не відмовив у допомозі. Коли ж почалася велика війна, без вагань узяв до рук зброю.

«В цьому домі ми прожили фактично все своє подружнє життя – це 24 роки. Тут народилися наші діти і виросли. В цій квартирі, в якій ми живемо, він фактично своїми руками створив нам повний комфорт і всі умови. Він мав золоті руки, багато допомагав сусідам, всі це знають. Для мене він просто був половинкою мого серця. І досі це порожнеча нічим не може заповнитися, ніколи не заповниться. І я досі живу як в невагомості, без опори», - відзначає Зоряна Перегіняк, дружина полеглого героя.

Його бойовий шлях – це найгарячіші точки фронту. Разом із побратимами з 50-го полку Нацгвардії Ігор тримав оборону в Серебрянському лісі, який військові називають справжнім пеклом на землі. Вони стояли до останнього під шквальними ворожими скидами та безперервними штурмами. Сили були нерівними. Ігор Перегіняк загинув зі зброєю в руках. Через щільні бої забрати тіло бійця довго не вдавалося.

«Дуже складно щось говорити, просто позивний «Кіт». Ну, хто може мати таке уявлення, що це людина, яка зробить щось погане. Війна триває, важкі бої. Прожити Серебрянку, як кажуть наші козаки, - це прожити пекло. Хлопці не здавалися, тримали свою позицію до кінця. Але вороги тоді дуже багато штурмили, лізли. На жаль, сили були нерівні. Хлопці загинули, хлопці дуже довгий час були на позиціях. Було неможливо дістати. Ми намагалися проводити евакуацію. І, слава Богу, завдяки славетним воїнам 50-го полку, тіло Ігоря вдалося повернути додому на вічний спочинок. Війна триває, ми обов'язково помстимося. Слава Україні!», - каже командир 50 Полку Нацгвардії імені Семена Височана, полковник Вадим Ліневський.

Анотаційних дощок в Івано-Франківську вже майже пів тисячі.

«Хочу від нас всіх низько вклонитися всім рідним. Адже ви втратили найдорожче: свого сина, чоловіка, батька заради того, щоб Україна існувала і був український Івано-Франківськ. Наш обов’язок – вшанувати гідно пам’ять, щоб ця пам’ять була збережена. Не для рідних, а для всіх нас. Найголовніше – війна триває, треба допомагати. Минулого року – 750 мільйонів ми спрямували на підтримку Збройних сил України. Цього року, я думаю, що не менше одного мільярда гривень буде. Так, все важливо: і дороги, і транспорт, і ремонт житла. Але якщо не буде України, все решта нам теж не буде потрібно», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.