"Достойний син і брат. Люблячий чоловік і батько. Порядний товариш і вірний військовий побратим. Таким Олександра Костюка запам’ятають ті, хто його знав", - йдеться в дописі громади.
Олександр Костюк народився 27 серпня 1970 року в Калуші. Навчався у школі №6. Фах електромеханіка здобув у Стрийському училищі.
Працював на різних підприємствах. Перед мобілізацією до Збройних Сил України працював на калуському заводі «Три бетони». 29 років прожив із коханою дружиною. У міцній сім’ї народилося троє дітей.
Боєць служив телефоністом-лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу зв’язку механізованого батальйону.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, 16 грудня біля одного з населених пунктів Бахмутського району загинув внаслідок ворожого обстрілу з дронів, отримавши поранення, несумісні з життям.
Олександра Костюка поховали на Алеї Слави міського кладовища.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.