"Достойний син і брат. Люблячий чоловік і батько. Порядний товариш і вірний військовий побратим. Таким Олександра Костюка запам’ятають ті, хто його знав", - йдеться в дописі громади.
Олександр Костюк народився 27 серпня 1970 року в Калуші. Навчався у школі №6. Фах електромеханіка здобув у Стрийському училищі.
Працював на різних підприємствах. Перед мобілізацією до Збройних Сил України працював на калуському заводі «Три бетони». 29 років прожив із коханою дружиною. У міцній сім’ї народилося троє дітей.
Боєць служив телефоністом-лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу зв’язку механізованого батальйону.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, 16 грудня біля одного з населених пунктів Бахмутського району загинув внаслідок ворожого обстрілу з дронів, отримавши поранення, несумісні з життям.
Олександра Костюка поховали на Алеї Слави міського кладовища.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п